За часів Януковича зрошувальні системи країни, зокрема у Новоукраїнському районі на Кіровоградщині, потерпали від «донецької орди». Представники якихось донецьких компаній заявлялися на територіях сільських рад і, будучи добре обізнаними з місцем розташуванням поливної мережі, розпочинали роботи з «експропріації».
Звичайно, таке нахабство мало надійний «дах». І дуже скоро очільники територій зрозуміли: противитись копачам — собі ж на шкоду. Дехто намагався з ними хоча б по-доброму домовитися: «Ви вже як копаєте, то хоч траншеї після себе заривайте». Поступливим навіть крихти від ласого шматка перепадали. Комусь у дитсадок вугілля завезли, іншим — ще якогось «мідного п’ятака» від «золотого злитку» на соціальні потреби кинули. Зловмисники діяли сміливо. Їм, як кажуть, ні цар, ні пан були не указ. Тож усі звернення місцевих посадовців до силових структур залишались без відповідного на те реагування...
Свого часу мисливці за металом навідалися і до Комишуватської сільської ради. Побачивши в себе на території чужу техніку, яка розпочала розкопки їх тепер уже спільного майна, комишуватці вирішили бити на сполох. Сільський голова Микола Дащук звернувся навіть до співробітників СБУ. Та допомогти йому побороти «копачів» з картами зрошувальних систем на руках не взявся ніхто. Зрозумівши, що мають справу не просто зі звичайними копачами металу, а зі справжньою мафією в законі, земляки славного хлібороба О. В. Гіталова вирішили хоча б «зробити гарну міну при поганій грі». Щоб не залишитись «з носом» за злочинної оборудки, прийняли на сесії сільської ради колективне рішення про продаж металевого трубопроводу і використання отриманих коштів на реконструкцію сільського водогону (гіталовцям вдалося відстояти кілометр трубопроводу, який і до цього був у власностіі господарства.
Щоб убезпечити себе, та, не дай Боже, не порушити закон, сільський голова Комишуватого звернувся до тодішньої районної влади з проханням надати йому роз’яснення, чи є правомірним прийняте сільськими депутатами рішення. Відповідь заспокоїла: колегіально прийняте рішення органів місцевого самоврядування щодо розпорядження колективним майном — обґрунтоване. Тож хоч копачі кілька днів і розкошували на місцевих землях, натомість сільський бюджет отримав 51 тисячу гривень. Саме в таку суму оцінили балансову вартість зрошувальної системи експерти, яких замовили та чиї послуги оплатили представники зацікавленої компанії. Ці кошти в повному обсязі використали для реконструкції сільського водогону завдовжки понад три кілометри. Так, думали комишуватці, нібито й добро вдалося частково захистити і вийти сухими з води. Така «експропріація» меліоративних систем, сталевих труб тривала й в інших населених пунктах району. Як сильним світу цього вдавалося домовлятися з очільниками територій, керівниками господарств, на чиїх землях і перебували металеві труби, здогадатись не важко. Ні, хабарів їм не пропонували, та й за що пропонувати, коли в донецьких виконавців були такі покровителі, що вони навіть не приховували ні своїх облич, ні номерів автівок. Їх не лякали ні зібрані сільськими головами докази їх неправомірних дій, ні відеозаписи із влаштованих ними «стрілок»...
Останнім часом почали відкрито говорити про необхідність покарати за таку недобру справу. Але кого?! Тоді, коли зрошувальні мережі привселюдно серед білого дня руйнувались екскаваторами, притягти до відповідальності не було кого. Коли «уповноважені» злочинною владою відкрито говорили, що нагорі вже все «повирішували», і лише ставили перед фактом, коли вони входили до владних кабінетів, у т. ч. й сільських голів, ледь не відкриваючи ногами двері — мовчазна порука була вищою за вимоги будь-якого закону. Сьогодні ж уже можна покарати, принаймні — того ж таки «стрілочника». У цих та схожих випадках — сільського голову. По «Комишуватській справі» поки що призначено директора сільського комунального підприємства Петра Філіпчука. Наразі йому вже вручено повідомлення про підозру в скоєнні злочину. Сімдесятишестирічного комишуватця підозрюють у «розтраті чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах». Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, стає зрозумілим, що ця «темна історія» лише починається. І чиї прізвища з’являться у провадженні, як «фігуранти злочинної групи», можна лише здогадуватись. Навряд чи це будуть представники горезвісних компаній, про які йшлося вище. Тепер їх — шукай, як вітру в полі. А сільський голова, інші відповідальні особи сільського рівня — вони ось тут, поряд. І — без «даху».
Сільського голову Комишуватого Миколу Дащука вже викликали на допит до слідчого. Цікавість до нього виявили й працівники районної прокуратури. Як кажуть у народі: у винного завжди безвинний винуватий...
Можливо, хтось скаже, що й сільський голова якимось чином таки порушив законодавство. Тим паче, у випадку, коли очільник села, ніби п’ятою точкою відчуваючи неприємності, все-таки прагнув діяти за законом.
Не зайве, хоч і залишиться без відповіді, запитати, а де стояли законники, коли замість верховенства права безчинствував «беспрєдєл»? Проте сьогодні запитання наче й не до місця?!
Хто ж захистить сільських голів та тих, хто працював і працює заради громад?
Кіровоградська область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
