Восени господарі присадибних ділянок мало не весь світловий день проводять у клопотах зі збирання пізніх культур, із прибиранням городів та подвір’я, підготовки сараїв і повіток до зимівлі. Буває, що у цих осінніх нескінченних турботах люди втрачають пильність щодо стану свійських і диких тварин. Зокрема, йдеться про хворих на сказ собак, котів, лисиць, інших мешканців сільських обійсть та лісу. Зустріч з хворою твариною може бути смертельно небезпечною, а вакцин, необхідних для профілактичного лікування, критично обмаль.

 

Джерело інфекції — миші та єноти

 

Цього року найбільше випадків сказу тварин зареєстровано у Чорнобаївському, Черкаському, Кам’янському районах. Так, у прилеглому до обласного центру Черкаському районі бродячий скажений кіт шкрябнув жінку у селі Білозір’я. Потім пішов городами до сусіднього села Хацьки. В одному з дворів потрапив на очі молодому чоловікові. Той подумав, що це сусідський кіт, і хотів взяти його на руки. Кіт його вкусив. В іншому дворі ця само хвора тварина погризлася з котами і собаками. Напала ще на двох людей... Це в районі вже п’ятий випадок сказу з початку року.


Улітку небезпечне захворювання виявили у свійської кози у селі Богодухівка Чорнобаївського району. Худоба була на випасі, де бігали і лисиці. Одну козу рудохвості і зачепили. Клінічні ознаки виявилися через два тижні. Тварина напала і покусала свого хазяїна.


Не оминає смертельна загроза і міст. У Ватутіному людину покусав дикий кіт, коли та поверталася зі своєї присадибної ділянки.


— Джерелом інфекції є червоні лисиці, а іноді навіть єноти. Наприклад, у Мохначі Чорнобаївського району єнотовидний собака забіг в село та нападав на людей, — пояснює начальник відділу забезпечення протиепізоотичних заходів Головного управління ветеринарної медицини в Черкаській області Віктор Чепурний. — Захворілі на сказ тварини не відчувають страху, стають агресивними. Контактують з бродячими і домашніми тваринами, а ті передають сказ людям. Можна навіть інфікуватися через заражену слину тварини.
Раніше, розповіли фахівці, проводилась імунізація і диких тварин.


— Вакцину в капсулах розкидали з фаршем у місцях проживання диких тварин. Остання така вакцинація проводилась у 2008 році, — пригадує начальник Черкаської районної державної лікарні ветмедицини Іван Ляшевський. — На це нам потрібні великі гроші, майже сто тисяч гривень. Повторювати цю процедуру потрібно три роки поспіль, щоб виробився імунітет і зупинилося поширення сказу.

 

Наступ стримують самотужки

Як з’ясувалося, у державну програму забезпечення пероральною антирабічною вакциною включені лише області, які межують з країнами Євросоюзу. Черкаській області, як й іншим, обділеним державою, доводиться самотужки проводити заходи самозахисту від наступу сказу з дикої природи. Особливо ретельним має бути профілактичне щорічне щеплення домашніх тварин: котів, собак, худоби, яку випасають.
Але, скажімо, чорнобаївські ветеринари розповіли, що цього року не одержали жодної дози вакцини! Купити її  у ветаптеці неможливо — її немає, адже досі цей товар не мав попиту. Тож господареві хіба самому на заводі замовити. Але препарати здебільшого індійські, російські — як їх замовиш? Та й кожен думає, що, можливо, лихо з лісу його подвір’я обмине. На жаль, констатували фахівці, органи місцевого самоврядування часто відмовляються сприяти проведенню профілактичної роботи. Ветеринарам доводиться мало не партизанськими методами діяти, щоб переконати господарів сільських обійсть зробити щеплення своїй живності. Раніше велику допомогу надавали лісівники. Тепер вони по суті самоусунулися від проблем із захворюванням тварин у дикій природі.


Третя лінія оборони — профілактичне лікування від сказу людей, яких покусали нещеплені, бродячі коти та собаки чи дикі тварини. Однак і тут свої проблеми. Вакцина проти сказу нині так просто не чекає в лікарнях на пацієнтів. Її доводиться попошукати. Був певний запас в області з минулого року. Відділ імунопрофілактики департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації, зважаючи на зростання кількості випадків захворювання тварин на сказ, ще в липні направив весь залишок антирабічної вакцини у райони. На сьогодні жодної дози життєво необхідного препарату у департаменті немає. Як пояснюють фахівці, профільне міністерство держзакупівлі не провело, і область у 2015 році вакцину не отримала. Постраждалі від зубів скажених тварин самі шукають рятівний препарат в аптеках, де він іноді трапляється. Деякі лікарні купують вакцини за кошти місцевих бюджетів. Це законом дозволяється.


Дванадцять років, слава Богу, в області люди не помирали від сказу, констатують санітарні лікарі. Принаймні офіційно зареєстрований випадок смерті від цієї хвороби стався на Звенигородщині у 2003 році: загинула дитина. Але попри більш-менш «тиху» статистику у медзакладах, насторожує те, що кількість захворювання тварин на сказ зростає, а у верхах влади не можуть — чи не хочуть — знайти кошти на забезпечення областей відповідними антирабічними препаратами. Більш того, ніхто і на сполох не б’є щодо реальної загрози масового поширення сказу. Мабуть можновладці гадають, що до їх заміських маєтків не проникнуть хворі тварини. А даремно. Як сказав один старий лісник, сказ легко «проморгати», а справитися з епідемією — надзвичайно важко.

Черкаська область.

КОМЕНТАР

 

Віктор МАЛАМУЖ, заступник начальника головного управління ветеринарної медицини у Черкаській області:


«Епізоотична ситуація зі сказом тварин в області залишається складною.


За вісім місяців 2015 року виявлено 58 нових неблагополучних пунктів та встановлено 65 випадків захворювання: коти — 29, собаки — 19, лисиці — 6, велика та дрібна рогата худоба по 3, єнотовидні собаки — 2. По одному — борсук, ондатра та щур. Найскладніша ситуація спостерігається в Чорнобаївському, Черкаському, Золотоніському, Катеринопільському та Корсунь-Шевченківському районах.


Випадки сказу собак і котів, що встановлені з початку року, реєструвалися переважно у невакцинованих тварин. Причинами збільшення випадків сказу серед домашніх тварин стала понаднормова кількість лисиць, неконтрольоване збільшення кількості бездомних та бродячих собак і котів, а також незадовільна робота комунальних служб зі зниження їх чисельності, безвідповідальність власників тварин, які відмовляються від проведення антирабічної профілактики своїм тваринам.


Фахівцями держветустанов з початку року щеплено проти сказу 47 566 собак, 21 608 котів, 5 508 ВРХ. Нині область антирабічної вакциною забезпечена в достатній кількості. Крім того, наші спеціалісти проводять широку інформаційно-просвітницьку роботу серед населення з питань небезпеки та профілактики сказу, відповідальності власників тварин за ненадання ними тварин для проведення необхідних щеплень та можливих загрозливих наслідків під час встановлення захворювання».