У сучасний період юридична наука поновлюється численними теоретичними працями, які начебто нарощують потенціал права, але невдовзі залишаються без належного попиту. Це пов’язано з тим, що реалії життя та суспільна практика завжди виступали критерієм для кожного, хто створює науково корисні праці для їх застосування. На відміну від природничих наук, гуманітарна сфера, до якої належить юриспруденція, окреслена практичною необхідністю, обумовленою відповідним досвідом, змінювати старі уявлення про категорії правової системи. Серед них досить складною проблемою державного будівництва було та залишається таке правове явище, як компетенція органів публічної влади.
Ця тема, цілком імовірно, може розроблятися колективом учених-правознавців, але її дослідженням останнім часом досить інтенсивно займався вчений-практик, кандидат юридичних наук Юрій Георгієвський (на знімку вгорі). За десять років, працюючи в Національній юридичній академії імені Я. Мудрого (нині — Національний юридичний університет імені Я. Мудрого), а згодом — в обласних органах виконавчої влади, автор цілком усвідомлював, що настав час аналізу сутнісних процесів у застосуванні компетенції суб’єктами публічної влади, що вимагало від вченого розробки універсальних правових та управлінських механізмів, які забезпечать взаємодію і співучасть у застосуванні компетенції уповноваженими органами публічної влади.
Наукова праця Ю. Георгієвського «Компетенція органів публічної влади: теорія і практика застосування» присвячена саме цим питанням і має багато переваг у використанні як корисна теорія для науки і практики. Саме такі її особливості та новизна наукового пошуку автора стали предметом обговорення в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України, в якому взяли участь академіки Наталія Оніщенко, Анатолій Селіванов, члени-кореспонденти НАПрН України Ольга Андрійко, Семен Стеценко, професор Олена Рябченко та науковці відділу проблем державного управління та адміністративного права. За їхніми висновками, зазначена наукова праця є вагомим внеском у сучасну теорію адміністративного права і державного управління.
Високоповажні правники говорили про необхідність вирішити надважливі завдання та знайти модель ефективного управління, що потребує сучасних фахових знань, адже розробка методологічних питань компетенції в адміністративно-правовому аспекті підкреслювала актуальність та наукову новизну цієї теми. Під час дискусії наголошувалося, що, відійшовши від стереотипів у теоретичних пошуках визначення компетенції як ключової ознаки правового статусу суб’єкта публічної влади, автор монографічної праці розробив доктрину владно-розпорядчої компетенції стосовно органів державного управління та місцевого самоврядування.
Правильно обраний напрям наукового дослідження завжди дає правильні відповіді на складні питання «владно спроможної» компетенції, яку не можна звужувати до повноважень органів публічної влади, а необхідно розглядати як засіб досягнення ефективного управління, відокремлюючи централізацію і розширюючи самостійне управління територіальних громад та їх виконавчих органів.
Слід зауважити, що автор у своєму дослідженні виходить з визнання невід’ємного зв’язку «компетенції» з публічними інтересами і не допускає будь-якого паралелізму в існуванні суб’єктів владних повноважень, що досі залишається перевагою централізованого управління. Це вкотре підтверджує цінність наукової праці Ю. Георгієвського, в якій детально аналізується проблема розмежування компетенції між органами державної влади і місцевого самоврядування, яка є сьогодні важливою вимогою наукового вирішення колізій практичного значення. Адже в монографії науковця більше проглядається бажання практика не тлумачити відомі закони, а сміливо редагувати їх власними рекомендаціями, висновками та пропозиціями, які відповідають інтересам суспільства та обумовлені конституційними реформами, які спрямовані на позитивні зміни в підвищенні добробуту громадян.
Крістіна ПУДАНС, кандидат юридичних наук, головний науковий консультант апарату Верховної Ради України.
Член-кореспондент НАПрН України, доктор юридичних наук, професор, головний редактор журналу «Публічне право» Семен Стеценко та академік НАПрН України, доктор юридичних наук, професор, завідувачка відділу теорії держави і прави Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України Наталія Оніщенко.
