Як і його герой, бравий вояк Швейк, письменник Ярослав Гашек свого часу здався в полон. Це трапилося 100 років тому на Волині, поблизу села Хорупань (нині — Млинівський район на Рівненщині).
А передісторія така. У серпні 1914 року почалася Перша світова війна. Отримав мобілізаційну картку і Ярослав Гашек. Йому йшов 32-й рік, у його літературному арсеналі було вже кілька книжок, у тім числі й передвісниця майбутнього роману — збірка «Бравий вояк Швейк та інші дивовижні історії». Однак на фронті уродженець Праги, як і тисячі інших чехів, не збирався проливати кров за інтереси австрійської монархії.
Перед від’їздом у діючу армію Ярослав, даруючи свою книгу другові, написав: «Через кілька хвилин я від’їжджаю кудись-то далеко. Можливо, вернуся козацьким отаманом. А коли буду повішений, пошлю тобі на щастя кусочок того шнурка».
У 1915 році 91-й полк, де служив Гашек, брав участь у кровопролитних боях у районі Сокаля. Саме тут єфрейтор Гашек «за особливо мужню поведінку перед лицем противника» був нагороджений срібною медаллю «За хоробрість». Якось у лісі Ярослав запримітив групу російських солдатів. Це були дезертири, які покинули свої позиції і пішли шукати правди на протилежний бік. Зневірені вояки самі примусили взяти їх у полон.
Згодом щось схоже зробив і сам Гашек. Восени 1915-го на ділянці фронту, яку займав 91-й полк, точилися тяжкі бої. Полк відступив до Хорупані і зайняв оборону. Одного ранку Гашека та його товариша Страшлипку розбудила оглушлива канонада. Зчинилася метушня. Одні бігли до окопів, інші до лісу. Поручик Лукаш кричав у телефонну слухавку: «Противник прорвав фронт! Терміново прошу підкріплення!» Тим часом Гашек та Страшлипка, перестрибнувши через окопи, попрямували в бік ворога.
Після цього в послужному списку єфрейтора 91-го полку, зв’язківця 11-ї польової сотні Ярослава Гашека з’явився запис: «Зник безвісти 24 серпня 1915 року після бою біля Хорупані, про що видано наказ № 82». Перебіжчики стали добровольцями чеської частини, яка ввійшла до українського дивізіону 8-ї армії Південно-Західного фронту. Серед них був і Ярослав Гашек. Спочатку — телефоніст, потім — писар, член полкового солдатського комітету. У війську він почав писати до журналу «Чехословак».
Гашек після війни ще раз побував на Волині. За кілька кілометрів від Хорупані у селі Підгайці на квартирі в чеха Покорного письменник перебував майже тиждень. Вивчав побут чехів, яких тут мешкало чимало.
Про прихильність Гашека до Волині свідчать згадки про тутешній край в оповідях про бравого Швейка. Одна з них пов’язана з «денщиками офіцерів, які тільки те й роблять, що розповідають про свої героїчні подвиги. Кожний із них, якщо повірити на слово, — Наполеон. А найбільше гордяться денщики тим, що штурмували Сокаль та Дубно».
Є цікава згадка і в першій главі другої частини роману («Нещастя Швейка у поїзді»). Там ідеться про те, як на пероні друг дав Швейкові п’ять крон на квиток та інші витрати, а на прощання сказав: «Коли попадете, служивий, до росіян у полон, кланяйтесь від мене пивовару Зенону в Здолбунові». Цей факт достовірний. Ім’я великого знавця своєї справи чеха-пивовара Йозефа Зенона було добре відоме на волинських землях. Його завод, що стояв між Острогом та Здолбуновом, мав добру славу, як подібні йому в Квасилові, Глинську, Семидубах та інших навколишніх чеських поселеннях.
Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.
Млинів
Рівненської області.
Фоторепродукція ілюстрації до одного з численних видань знаменитої книги.
