У селищі Луганське Артемівського району військові й волонтери перекрили покрівлю місцевої амбулаторії, що постраждала від обстрілів бойовиків (на знімку).
Розпочинаючи роботу, армійці привезли із собою цвяхи, молотки й пилки, приготовані заздалегідь. Військовий капелан отець Олексій доставив також інгалятори, обігрівач і солодощі для селян.
Медперсонал лікарні вже чекав на своїх помічників, не приховуючи радості від запланованого відновлення даху.
Спочатку збиралися перекрити лише половину лицьового боку покрівлі, але до вечора встигли зробити вдвічі більше. Щоб повністю завершити розпочате, військові пообіцяли через кілька днів приїхати знову.
Ділячись враженнями від проведеного дня, учасники ремонтної бригади зазначили, як приємно здивувалися підоспілій підмозі від двох небайдужих мешканців Луганського. Люди, не чекаючи запрошення, самі включилися в роботу й помітно прискорили проведення ремонту.
Були, втім, і приклади зворотного. Поки люди трудилися, повз місцеву лікарню пройшов не один десяток місцевих жителів. Майже всі вони із цікавістю оглядали новоприбулих працівників і... прямували далі, навіть не запитавши, чи не треба чимось допомогти.
Волонтер Віталій Лемешенко, який приїхав із Краматорська, щоб відремонтувати лікарняну покрівлю, сказав: «Я як корінний мешканець Донецької області розумію, що все залежить від нас самих. Якщо ми захочемо, то зможемо відновити наші будинки, налагодити життя, і все буде добре. Але якщо кожен, хто сидить вдома, думає, що за нього прийдуть і зроблять, то він помиляється. Так і житимемо в розрусі й запустінні. Не час ховатися по домівках і думати, що за нас хтось усе зробить. Треба людям прокинутися й починати робити щось самим. Подивіться, скільки зруйнованих і пошкоджених будівель. От лікарня, у якій не було даху. Прекрасна будівля, але вона просто пропаде за зиму, якщо шифером не накрити. А її ж можна зберегти, і якщо така велика споруда нині не потрібна саме для лікарні, то можна розмістити там щось інше».
Через дорогу від лікарні відремонтований дитячий садок яскраво контрастує із сусідніми будинками новенькою шиферною покрівлею. Її, як з’ясувалося, теж перекривала бригада військових і волонтерів не з місцевих...
Сімейна медична сестра селищної амбулаторії Любов Авдєєва розповіла: «Після обстрілів наша будівля була трохи пошкоджена. З даху було зірвано шифер, і під час дощу вода просто-таки лилася в кабінети. Ми з квітня постійно просили про допомогу. Представники Червоного Хреста нам привезли шифер та інші будівельні матеріали. І ще майже півтора місяця ми просимо, щоб нам допомогли перекрити дах. Ніхто не допоміг нам — ні керівництво, ні адміністрація, ні селищна рада. Єдині, хто відгукнулися, — це військові, які обіцяли організувати так званий суботник і дотримали свого слова».
Світлана Кизименко — сімейна медична сестра — зазначила: «Ми просили апарати, які використовуються для лікування вірусних респіраторних інфекцій. І от сьогодні одержали небулайзери. Найближча медустанова, де є такий апарат, — в Артемовську, та й то лише в одній лікарні. Ні у Світлодарську, ні у Миронівці такого немає. Тому тепер для надання такої допомоги ми зможемо приймати дітей із сусідніх населених пунктів. Дуже потрібен ще апарат ЕКГ, але поки що ніхто не зміг допомогти».
На переконання майора ЗСУ Сергія Мартусенка, котрий об’єднав цього дня зусилля військових і цивільних для спільної справи, усі потрудилися на славу. І головний результат — у тому, що в селищній лікарні тепер стане затишніше.
Фото sprotyv.іnfo.
