У шахах і шашках є таке положення фігур, за якого будь-який хід гравця веде до погіршення його позиції. Визнає путін, що десантував «зелених бурятів» красти Крим, а «шахтарів» убивати на сході України, — можна пакувати речі до Гааги. Загасить свічки в Криму, поверне всіх заблукалих трактористів і літунів — не зрозуміють скреподуховні ватники. Тому ботексноликий і втягує Росію в більшу кров. Уже на кордоні з Туреччиною. Повільно прокидаються ті, чиї сини повернулися вантажем-200 або стали «державною таємницею». А багатьом росіянам, як і українцям, хочеться прошепотіти довгоочікуване: з миром вас, брати.

Іра ЗОРЬКІНА (Москва—Нью-Йорк, юрист, психолог, консультант з культурології):
— Коли Росія почала пере-творюватися на Імперію Зла, на Імперію Брехні? Коли Росія почала йти зі світової цивілізації?
Ні, не з брежнєвських часів і навіть не зі сталінських. У СРСР це все вже було — брехня, лицемірство, страх, жорстокість, тому й стали можливі і сталінський терор, і брежнєвське повальне лицемірство.
Це навіть не в 1917 році почалося. Було достатньо в російському суспільстві й дикої жорстокості, й повальної брехні, тому й став можливий жовтневий переворот з усією його нелюдськістю, і всі наступні жахи більшовизму.
Може, це з Петра Першого почалося, з його катуваннями, стратами, сокирним вікном в Європу? Ні, було й до Петра, все вже було — і лицемірство, і улесливість, і брехня, і дика нелюдська жорстокість.
Чи це його батько з його Соборним Уложенням, що фактично узаконило кріпосне право в ті часи, коли Європа поступово вже відходила від релігійних війн і переключилася на розвиток індустрії?
Свіжопридбана протестантська етика була дуже до речі: чесність, вірність слову, порядність, дотримання домовленостей, повага до особистості, рівність сторін угоди були необхідні для розвитку торгівлі й фінансів, капітали зростали, рівень життя й культури — теж.
Не треба пояснювати, що росіяни такі підлі, тому що вони такі злиденні. Усе зовсім навпаки: вони злиденні, тому що підлі.
Усвідомлення Добра і Зла — основа людської особистості. За всіх складностей і трагедій розвитку християнства саме всередині християнської парадигми склалися моральні критерії сучасної західної цивілізації.
Петру Першому дуже хотілося жити як в Європі, але методи залишилися тими ж дикими й нелюдськими, і замість базової етики Росії дісталася від Європи лише зовнішня мішура. Безправ’я і страх прикривалися лицемірством. І не з Івана Грозного це почалося. Його звірства були можливі тому, що й вищі, й нижчі стани, й духівництво вже були рабами й холопами, уже приймали як належне, що їх життя нічого не варте, уже правда і брехня визначалися думкою однієї людини — самодержця. Страх породжує брехню й лицемірство, які стають нормою життя.
Потреба жити відповідно до своїх власних моральних цінностей — основна якість вільної особистості, і саме в цьому напрямі розбудовувалась Європа починаючи із середніх віків. Чому ж у Росії ще в XІX столітті «жити не по неправді» стало для всіх геніальним одкровенням і навіть у XXІ столітті так і залишається уроком забутої шкільної літератури, а не щоденним правилом?
Російська брехня й російське злодійство — тотальні, це основа російського життя. «Брешуть усі, не тільки росіяни» — заперечать мені. Можливо, що й так. Не буду сперечатися. Але тільки в Росії брешуть, не соромлячись своєї брехні, в Росії брехнею пишаються. У цивілізованому світі той, хто раз збрехав, втрачає довіру, а водночас і повагу, і підтримку, і всі ті блага цивілізації, які засновані на довірі: політичний вплив, професійну репутацію, інвестиції.
Якщо взаємодія людей не заснована на довірі й співчутті, то єдине, що залишається, — це насильство. Звідси й тотальна російська жорстокість, а в кращому разі — байдужість до бід і проблем інших.
Сьогоднішня російська православна церква — зразок і розсадник брехні, шахрайства й лицемірства. Вона ніколи й не була джерелом моральності. І більшість росіян не бачать у цьому великого гріха, сприймають як належне. Чому християнство в Росії не стало провідником моральності, як в Європі? Чому сприймають релігію як ще один привід для власного лицемірства, двозначності?
Я думаю, що почалося все з так званого хрещення Русі. Адже на території Росії християнство не було прийнято населенням як моральна цінність, як результат моральних пошуків для кожної особистості. Християнізація всіх цих територій і народностей була насильницькою, вимушеною, під страхом смерті.
Не можна прищепити любов до близького катуваннями й загрозою вбивства. Це суперечить людській природі. Не можна змусити любити, фізіологія не дозволяє. Гормони і нейрони так уже влаштовані, ніяка ідеологія їх переробити не в змозі. «Правду говорити легко й приємно» — пам’ятаєте? Що ж робити, якщо на словах треба клястися в любові до Христа й до близького, а на ділі — приховувати те, що думаєш, і навіть приховувати свій страх, щосили зображуючи ентузіазм?
Російський народ був позбавлений самого природного прояву людяності вже...
Сергій ВОРОНОВ (Брянськ, пенсіонер, юрист):
— Війна і сварка — не метод у сучасному світі в постіндустріальному суспільстві розв’язання конфліктів. Тим паче конфлікту ж і не було. Незалежна суверенна держава Україна, гарантом самостійності й роззброювання якої ми виступили разом з Америкою, вигнала донбаського лідера з його злодійським угрупованням. Начебто б справа іншої країни — як їй чинити. Але ні, ми окупували Крим, провели на чужій території референдум і запевняємо весь світ, «що ми праві» і «було волевиявлення вільного населення»! Влада й росЗМІ з піною біля рота доводили, що «не засилали» на сонячний півострів колишніх гебешників, військових пенсіонерів для організації мітингів і народного ополчення. Потім присутність «зелених чоловічків» виправдувалася необхідністю захисту російського населення від бандерівців і збереження бази військово-морського флоту, щоб її не захопили американці. Тепер ми розуміємо, яка це маячня.
А в питаннях дружби народів керуюся душею. Може, тому, що в мене є уявлення про Україну на рівні генетичної пам’яті. Моє рідне місто Новозибков розташовувалося на кордоні трьох республік. Окрім росіян, було багато українців і білорусів, тож я розумію три мови. Бабуся Софія Іванівна добре співала українські та білоруські пісні, лаяла нас, якщо ми бешкетували, і по-українськи і по-білоруськи, розповідала про красиві храми в Чернігові, як вони йшли на богомілля й ночували в селах. Їх пускали в будь-який будинок, годували і вкладали спати. І ніхто не боявся, що пограбують.
Навчався я у Волгоградській слідчій школі з українцями. У мене інтернаціональна родина, дружина — грузинка. Я бачив життя і в Україні, і в Грузії... Мені важко вішати локшину на вуха! Улітку відзначав 30-річчя закінчення школи з однокурсниками у Львові, куди вільно приїхав на поїзді: мені ніхто жодного поганого слова не сказав.
А нині в Росії якась сіра смуга міжчасів’я, народ не має ніяких ідеологічних і національних орієнтирів, а панують ділки й пройдисвіти, для яких режим Путіна — золотий час. У Росії немає єдиного народу, єдиної російської нації, тому нами і попихають усі, кому не лінь! Росіянин не має своєї країни, немає свого національного утворення, а без цього ми приречені на розвал.
Нормальні люди, які поважають свою націю, ніколи не пішли б воювати з українцями. Але національного питання наша неросійська влада боїться, як вогню. Згуртована нація не дозволить над собою знущатися, тому заздрю Українцям і прошу в них пробачення за всі вільні й мимовільні біди, горе і страждання, які ми їм заподіяли. Ми не відаємо, що творимо! Сподіваюся, що настане час і російський народ теж покається і зрозуміє, в яку оману його завела влада, і українці й росіяни знову будуть братами.
Тетяна ДЕМ’ЯНЧЕНКО (Курськ, пенсіонер, інженер-економіст):
— Я — Українка, моє рідне місто — Харків. Там нині одні могили рідних. Мешкаю в Курську — так склалися обставини. За духом я НАЦІОНАЛІСТКА. Усією душею вболіваю за Україною. Може, буду необ’єктивна й максималістка. Люто ненавиджу путькіна й усю його камарилью. У Росії навколо одні совки. Моє дитинство, юність, університет, інститут і 20 років роботи в науці — це були інші люди. Я з жадібністю шукаю людей-однодумців. На жаль, тут, у Курську, таких двоє. І комп’ютер. І все. ТВ не дивлюся з літа минулого року. Там суцільна брехня й вульгарність. ...Росія так і не зрозуміла, який подарунок дала їй природа в особі Бориса Нємцова. Але вона віддала перевагу злодію й убивці!

Підготувила Наталія ЯРЕМЕНКО.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.