Далеко не у всіх родинах поділяють думку про те, що навчання дітей потрібно починати дуже рано. Часто можна почути й таке: не варто переобтяжувати малечу, забирати у неї дитинство. Мовляв, прийде час — сама навчиться читати, писати і рахувати.
Як до цього ставиться офіційна практика сучасної педагогіки, ми попросили розповісти головного спеціаліста департаменту освіти Хмельницької ОДА Тетяну ГАРКОВЕНКО:
— Теорії раннього розвитку дитини у педагогіці — не новинка. Існує чимало різних методик, котрі розповідають, як розвивати нахили і здібності буквально з перших днів. Приміром, на Хмельниччині свого часу власну методику запропонував педагог-аматор Василь Ліщук. Він переконаний, що навчати читати можна вже з трьох місяців після народження дитини. І довів це на прикладі власних дітей та онуків. Використовуючи цю методику, успіх змогли повторити і в інших родинах. Але масового характеру таке навчання все ж не набуло. І про визнання її або схожих методик як офіційних для дошкільних навчальних закладів поки що не йдеться. Нині є вісім офіційно визнаних Міністерством освіти програм розвитку малюків дошкільного віку. У дитячому садку обирають будь-яку з них за бажанням і потім відповідно проводять навчання та виховання. Але жодна з них не передбачає того, щоб дитину до школи навчили читати. Отож, такі вимоги до вихователів не ставляться.
Програма для дошкільнят старшої групи має певні розділи лише з підготовки до читання і розвитку мовлення. Там визначено, що дитина має знати голосні та приголосні, тверді та м’які звуки, наголоси, розрізняти склади і речення. Але не більше. Читати її повинні навчити тільки у школі. Це зовсім не означає, що в садочку вашу дитину не можуть навчити читати і писати. Але це відбуватиметься за згодою чи на прохання батьків під час додаткових чи індивідуальних занять.
Чому існують такі обмеження? Одна з причин: щоб не створювати для малюків зайвих фізичних, розумових та психічних навантажень. Крім того, дошкільне навчання має бути поєднаним із шкільним, а навчати дітей читати мають саме у школі.
Зрозуміло, що все це не забороняє батькам навчати своїх дітей. Вміння читати у чотири-п’ять років — це сьогодні вже практично звичний стандарт для багатьох родин. Не можна не визнавати того факту, що інтелектуальна планка юного покоління стає дедалі вищою.
Та й роль батьків тут надзвичайно важлива. Їхня любов, увага і терпіння можуть робити справжні дива. Що більше часу вони проводять із малюками, то вагоміший результат. І не обов’язково, щоб дитина була наділена від природи якимось унікальним талантом. Розгледівши й розвиваючи здібності малюка до будь-чого, можна досягти вражаючих результатів.
Але в будь-якому разі не потрібно перегинати палицю. Силою, непомірним навантаженням, тиском на малюка можна досягти й зворотного ефекту. До того ж батькам не варто забувати, що дитина має розвиватися гармонійно. Неодноразово доводилося спостерігати й таке: з гордістю приводять до дитсадка малюка, який уже вміє читати, рахувати, писати, але водночас не має елементарних побутових навичок — не може самостійно одягнутись, взутись. У такому віці має бути першочерговим саме прищеплення цих навичок. Тож на запитання, чи варто починати вчити дитину шкільним наукам ледь не з пелюшок, — важко всім дати однакову відповідь. Але безсумнівне одне: нікому не завадять заняття і спілкування з батьками.
Хмельницький.
Фотоетюд Ірини ТИЩЕНКО.
