Споживачів попереджають: не буде приладу — доведеться перекривати вентиль

Високі тарифи на блакитне паливо змусили споживачів і постачальників пильніше придивитися до засобів обліку. Причому в обидвох сторін діаметрально протилежні цілі: одні хочуть зекономити на платежах, інші — виграти у прибутках. Та хіба таке можливе? Доволі простий метричний прилад сконцентрував у собі чимало інших суперечностей. Відповіді на запитання, хто, яким коштом, протягом якого часу і від якого виробника має їх встановити, неоднозначні. Хоча, на перший погляд, здається, що все чітко регламентовано законом. Та чи справді це так?

Уряд пообіцяв усім споживачам безоплатний подарунок. Це, начебто, компенсація за дорогий газ. Хоча насправді новизни тут мало.

Закон про забезпечення комерційного обліку природного газу, ухвалений чотири роки тому, зобов’язав встановити лічильники для населення, що мешкає у квартирах та приватних будинках, де газ використовується комплексно, у тому числі й для опалення, ще до початку 2012 року. І на Хмельниччині встановили 340 тисяч лічильників. Тепер головний наголос на тих, хто користується лише колонками і газовими плитами. Для них до кінця року мають встановити 16,4 тисячі лічильників. Але поки що цього не зроблено.

Дефіциту із приладами немає, головне — знайти гроші. Як повідомили в ПАТ «Хмельницькгаз», для цього потрібно 34,5 мільйона гривень. Але у нових тарифах затверджено фінансування лише на рівні 5,9 мільйона гривень.

Загалом в області обходяться без лічильника 51 тисяча споживачів. Щоб забезпечити усіх їх безплатно, потрібно, кажуть, 106 мільйонів гривень. У разі збереження нинішніх розцінок знадобиться вісімнадцять років, щоб упоратися із цим. А закон вже попереджає: облік має бути налагоджений до кінця року.

— Інакше ми змушені будемо припиняти постачання газу, — коментує ситуацію Віталій Рейда, заступник голови правління ПАТ «Хмельницькгаз». — Хоча цей механізм до кінця не визначено. Досі лічильники встановлювались за бажанням власника житла. З початком нового року наші працівники прийдуть до споживача, у якого немає лічильника, і запропонують його встановити. Якщо той відмовиться, подача палива буде припинена.

Хто насправді платить за облік?

Безкоштовно — зовсім не означає безплатно. Згаданий вже закон визначає, що фінансування має бути за кошти суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, або відповідного бюджету, або інших джерел, не заборонених законодавством. Про останній пункт окремо. А от що стосується бюджетних грошей, то в ПАТ не пригадують, щоб вони взагалі надходили. Виходить, що все своїми силами зробили газівники?

Та не все так однозначно. Точну дату на підприємстві не назвали, але підтверджують, майже десять років у тариф включено цільову надбавку на встановлення лічильників. Вона почала діяти ще років п’ять до того, як набрав чинності закон про облік газу. Тож гроші мали би десь акумулюватись, бо роками сотні тисяч абонентів платили за свій майбутній лічильник. Та цього не сталось. Тепер, коли дійшло до реальних справ, з’ясувалось, що саме ця складова у тарифах занизька. А значить, до кінця року впоратися із поставленим завданням не вдасться. Якщо тільки...

Правильні здогадки: якщо знову не підняти тарифи. І тоді кожен знову заплатить за свій «безплатний» прилад, навіть не знаючи про це. Та тут є хоча б ілюзія безкоштовності. А як бути тим, хто зі свого гаманця вже все оплатив? Це і є оті «інші джерела фінансування». Мало того, що такий споживач сам зазнав всіх витрат, то ще й роками платить за лічильник для сусіда.

Так просто встановити справедливість: взяти та й скасувати в його тарифі цільову надбавку. Таких добросовісних платників і держава мала би підтримати та заохотити, встановивши, приміром, знижувальний коефіцієнт у розцінках. Мова не про дармове — тільки зайвого не брали б. Але урядовцям на думку таке не спадає.

Та газові тарифи і послуги не йдуть прямими шляхами. Тут що більше звивин та глухих кутів, то краще. Чи, принаймні, звичніше.

Монополія залишається нездоланною

І від цієї звички, схоже, ніхто не збирається відмовлятися. Компанія «Хмельницькгаз» встановлює лічильники лише одного зразка і одного виробника, хоча пояснити на місці, чому існує таке обмеження, так і не змогли, мовляв, це не їхня компетенція, усе вирішується на вищому рівні. Однак повідомили, що закупка одного такого пристрою на заводі коштує в межах шестисот гривень. Та водночас офіційну вартість установки безплатного лічильника визначено в 2,1 тисячі гривень. Тобто виходить, що за роботу і допоміжні матеріали перепадає вдвічі більше, ніж коштує сам прилад.

Подальші розрахунки мають суто гіпотетичний характер. За згадану суму можна придбати три лічильники. А якщо згадати, що їх установка в переважній більшості випадків не така вже й складна операція, то ще решту півтори сотні гривень мало би вистачити на роботу і допоміжні матеріали. Відштовхуючись від цього, кількість встановлених лічильників могла би бути майже втричі більшою і не розтягуватись на десятиліття?
Крім того, дехто із споживачів міг би й сам їх купити і встановити. Але це вже зовсім, даруйте, по-дурному: з вас просто насміхатиметься сусід, котрому поставлять його задарма...

Здоровий глузд і логіка у цій схемі не працюють. І це стосується лише такої дуже скромної складової тарифу, як цільова надбавка. Якщо ж спробувати розібрати решту складових, виникне ще більше запитань і сумнівів щодо «безкоштовності» і «благодійності» з боку держави.

Споживачу важко зрозуміти, чому на один і той же газ одночасно існує кілька різних розцінок. І як пов’язати це з порами року? Чому «зимове» паливо коштує 3,6 гривні за кубометр, а «літнє» зростає в ціні удвічі? Це при тому, що корегуючий коефіцієнт, який діє для юридичних осіб, в залежності від пори року коливається лише від 0,98 до 1,08. І чому 1201-й кубометр удвічі дорожчий від 1200-го? А водночас норми споживання газу для населення стають меншими, і лічильник замість економії починає приносити збитки. І хто оплачує всі ці «різниці»?

Доки йшли дискусії, кому і за який рахунок встановлювати прилади обліку, люди почали потроху відмовлятись від них. Адже для декого вигідніше платити за старими нормами, ніж за фактичними показаннями. Але, виявилось, не все так просто. Адже закон тепер зобов’язує мати лічильник. У «Хмельницькгазі» знайшли вихід. У будинках, де газ використовують лише в плитах для приготування їжі, відтепер ставитимуть єдиний загальнобудинковий лічильник. Подібна практика вже мала місце кілька років тому. Потім про неї забули, вважаючи її не надто ефективною. Але тепер знову повертаються. Для цього навіть виділили кошти під інвестиційну програму у ПАТ. Зрозуміло, що один лічильник на багатоквартирний будинок обійдеться у значно меншу суму, ніж в кожне помешкання.

Але тепер знову виходить, що для тих, хто не рахує кожен кубометр у своєму житлі, загальна цифра ділитиметься на всіх порівну. Одне слово, заплутана газова арифметика триває. Яким буде кінцевий результат, важко передбачити.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

мельницька область.

Цифра

Навіть в опалювальний період тариф у 3,6 гривні діє не для всіх. У помешканнях, де газ використовується тільки у газових плитах і для підігріву води, він залишається удвічі більшим.

Як зазначили в уряді, якщо газ використовується для опалення, діє пільговий тариф у 3,6 гривні на обсяг у 1,2 тисячі кубометрів палива. Однак є певні нюанси. Як пояснили у ПАТ «Хмельницькгаз», термін опалювального сезону тепер зменшено з семи до шести місяців, і він закінчуватиметься до початку квітня. Відрахування ж пільгового газу розпочинається з жовтня. Якщо споживач використав цей обсяг за перші пару місяців, надалі він має платити за підвищеним тарифом.

 

 

План майже виконали


«Голос України» вирішив розібратися, яка ситуація з оснащенням житла приладами обліку в столиці та загалом в Україні.

Як повідомили в прес-службі «Київенерго», цього року в місті на встановлення вузлів будинкового обліку тепла виділено 120 мільйонів гривень. Цих коштів вистачить на три тисячі лічильників теплоенергії. Ще тисячу встановить місто за рахунок бюджету. На сьогодні змонтовано в металі 2986 будинкових лічильників тепла, з них 2606 прийнято на комерційний облік.

Знайти дані щодо приладів обліку енергоносіїв по країні вдалося лише після інформаційного запиту до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. За даними відомства, за І півріччя цього року фактичний рівень оснащення будинків загальнобудинковими приладами обліку становить: холодної води — 28,6 відсотка, гарячої води — 15,9, теплової енергії — 34,7 відсотка.

Із відповіді міністерства зрозуміли, що витрати на оснащення житлового фонду будинковими засобами обліку енергоносіїв та споживання води мають бути передбачені у місцевих бюджетах. Крім того, комунальники можуть отримати відшкодування за Державною цільовою економічною програмою енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010—2015 роки. Цією ж програмою можуть скористатися і фізичні особи, в тому числі отримувачі субсидій.


Юлія КІНЗЕРСЬКА.

 

ДО РЕЧІ

З надією на теплу зиму


Івано-франківські тепловики обіцяють встановити лічильники у кожному будинку. Як розповів заступник директора з розрахунків і реалізації теплової енергії державного підприємства «ІФ Теплокомуненерго» (ДП «ІФ ТКЕ») Ігор Угриновський, у 76% житлового фонду встановлено загальнобудинкові прилади обліку теплової енергії. Завдяки цьому підприємство здійснює нарахування винятково за фактично спожите мешканцями тепло та підігрів води. Для решти споживачів нарахування проводиться, враховуючи теплове навантаження житлового будинку, кількості днів та годин його подачі, а також середньодобовий показник температури зовнішнього середовища. Останні дані підприємство офіційно отримує від обласного Центру гідрометеорології. Стовідсотково забезпечити житлові будинки засобами обліку у ДП «ІФ ТКЕ» планують до 1 січня 2017 року.


Галина БРУХАЛЬ.


Івано-Франківська область.