Сьогодні — День пам’яті жертв голодоморів
У 1932—1933 роках від штучного голоду померли 3,9 мільйона українців. Із них майже мільйон — діти віком до 10 років. Ці загублені життя, невинні жертви — страшний, утім, лише видимий наслідок геноциду, який проводила тодішня тоталітарна влада щодо українських селян. Страх голодної смерті наклав свою невидиму печать на наступні покоління. Дедалі частіше психологи та історики сходяться на думці: «Великий голод» відформатував свідомість тих, хто його пережив, і, наче вірус, досі заражує голови наших співгромадян. Ще однією жертвою і Голодомору, і загалом сталінської політики стали українські традиції. На спомин про усіх померлих і щоб відновити наші загублені під час голоду звичаї, у Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» (на знімку) відкрили виставку поминальних хлібів з нагоди чергових роковин Голодомору.
У духовній культурі українців існувало чимало традицій поклоніння своїм померлим родичам. В основі цих звичаїв, як стверджують етнографи, завжди був хліб. «За християнським обрядом у нас в Україні померлу людину завжди відспівували, за неї запалювали свічку, пекли хліб і розділяли поміж усіма присутніми на похороні. І це був такий обов’язковий ланцюжок із обрядових дій. Тоді українські селяни вірили: якщо не дотриматися хоча б одного обряду, на тому світі людині може бути погано. Але в роки Голодомору усі ці традиції було попрано. Через нестачу хліба люди помирали. І, звичайно, про жодні похоронні обряди, тим паче пов’язані з хлібом, не йшлося. Тому наша виставка — це тризна за тими, хто був умертвлений радянською владою в роки Голодомору. Це тризна за тими, кого не поховали за християнським обрядом, кому на домовину не поклали хліб, кому не справили дев’ятини і сороковини і кого не поминали ще довго, бо робити це і згадувати про події 1932—1933 років було заборонено. І водночас — це реквієм за особливою поминальною хлібною культурою, яка існувала в українському суспільстві до 30-х років минулого століття. Тоді вона почала нищитись і на сьогодні знищена майже повністю», — розповіла «Голосу України» етнограф, кандидат історичних наук, перший заступник генерального директора Меморіалу жертв Голодомору Леся Гасиджак.
Утім, Ольга Наливайко, етнограф зі Львова, яка сама відновила рецептуру кількох обрядових поминальних хлібів, випекла їх та привезла на виставку, переконана: традиції українців ще можна відновити. Головне, щоб нарешті на це з’явився запит суспільства.
До речі, виставка «Неспечений хліб» у музеї працюватиме до середини січня.
Сьогодні рівно о 16-й годині в Україні відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання. І вже о 16:01 почнеться Всеукраїнська акція «Запали свічку пам’яті».
До слова, згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», за останні два роки значно збільшилася кількість тих, хто погоджується, що Голодомор 1932—1933-х був геноцидом. На сьогодні таку думку поділяють 80% українців. Цікаво: що молодші респонденти та що вищий рівень їхніх доходів, то більша серед них підтримка тези щодо визнання Голодомору геноцидом.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
