«Не буде тваринницького комплексу — не буде села», — вважає директор ПСП «Агрофірма «Привілля» Троїцького району Дмитро Оденчук (на знімку). Сам він у цьому переконався давно й зміцнив свою впевненість, пройшовши навчання на курсах з ВРХ у вищій аграрній школі в Голландії. Потім ще цікавився розвитком тваринництва в Америці, об’їздив Росію, Білорусь, Україну. Коли відчув, що знань набралося достатньо, ризикнув створити сучасний тваринницький комплекс на кшталт європейських. З гарним німецьким обладнанням, із сучасними доїльними залами і з високими зарплатами тваринників. Майже такими, як у Данії, але з урахуванням паритету цін.

На місці колишнього вівчарського комплексу Дмитро збудував сучасну молочнотоварну ферму, закупив корів і згодом довів дійну череду до 1000 голів. Зарплати тваринників теж були гідними — від 3 до 6 тисяч гривень на місяць. Руками тепер не доїли, все — в автоматичному режимі, тож комфорт на робочих місцях було забезпечено.
У гарного господаря, кажуть, і граблі плодоносять. Дмитро виявився успішним менеджером, і його агрофірма змусила про себе заговорити, ставши однією з кращих у районі. Бойові дії, які розпочалися на Донбасі торік, змінили ситуацію. Тваринництво сьогодні збиткове, і Дмитро тримає корів для того, щоб забезпечити селянам робочі місця. Адже тут працює майже сто доярок. Щоправда, поголів’я довелося скоротити на половину.
— Головна наша проблема, яка виникла останнім часом, — збут молока, — пояснює Дмитро Оденчук. — Ферма стала збитковою. Через війну на Донбасі ніхто з переробників не хоче їхати в нашу географічну «кишеню» і забирати молоко. З другого боку, невиправдані ціни диктує споживчий ринок: був долар по 5 гривень — і молоко було по 5 за літр. Долар подорожчав до 25 гривень, а переробники так само дають за наше молоко 5 гривень. Корм ми не купуємо, годуємо тварин лише своїм фуражем. Не використовуємо ані пробіотиків, ані анаболіків. Одне слово, якість і екологічність свого молочного продукту гарантуємо. Але виходить, що він нікому не потрібний. Раніше ми здавали по 12 тонн молока, але всім відомі події відвернули від нас великих покупців. Нині здаємо лише 6 тонн. Головний менеджер одного з великих заводів причиною відмови від нашої продукції назвав те, що ми розташовані в зоні АТО і люди бояться до нас їхати.
Повністю відмовитися від тваринницького комплексу не можна. Село без нього загине. Тому Дмитро вирішив будувати в селі свій молокозавод і випускати молоко незбиране. Приміщення для цього є, проблеми з фінансуванням можна розв’язати, підтримка з боку районної та обласної влади є.
У тому, що Дмитро Оденчук іде правильним шляхом, сумніватися не доводиться. Свого часу у нього виникли проблеми з реалізацією м’яса, і він розв’язав їх, створивши невеликий м’ясопереробний завод. Фішка та сама — якість і екологічність.
— У нашій ковбасі (і це встановлене офіційно) — 77% м’яса, а не 5—10%, як в інших, — розповідає Дмитро. — Я за мету собі поставив: населення має їсти здорову їжу, одержувати якісну продукцію. Без різноманітних емульгаторів, ароматизаторів та інших добавок. Перші п’ять років м’ясопереробний цех працював у збиток, доки люди не зрозуміли: краще з’їсти сто грамів нормальної ковбаси, ніж півкілограма крохмалю й сої. Втім, нині соя вже коштує 10 тисяч гривень за тонну, а ціна на м’ясо не змінюється.
Для реалізації своєї продукції Дмитро відкрив декілька фірмових магазинів, один із яких — у Сєверодонецьку. Приміщення для останнього придбав ще три роки тому, але за «регіоналів» аж два роки не міг провести туди електроенергію. Нова влада подала руку допомоги, щойно Дмитро до неї звернувся, і сьогодні обіцяє всіляко сприяти в розвитку господарства. У фірмовому магазині «Привілля», крім ковбасних і м’ясних виробів, продають молоко. Молочна цистерна щодня під’їжджає до сєверодонецького магазину. Мешканці міста вже оцінили троїцьке молоко: смачно й дешево.
І директор агрофірми має нові ідеї. З ухваленням закону про сонячну й вітрову енергію він думає «іти в цей бік». А саме — покрити всі дахи корівників, складів та інших приміщень сонячними батареями. Економію коштів керівник тут вбачає значну. Говорячи про перспективи свого господарства, Дмитро тим часом підраховує й нові робочі місця, які буде створено.
.
Луганська область.

Фото автора.