Інвестори і власники паїв змушені чекати у чергах, щоб оформити свої відносини

Ще на початку квітня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу», який змінив 37 нормативно-правових актів, у тому числі Земельний кодекс України, Закон України «Про оренду землі» та Закон України «Про особисте селянське господарство», що регулюють правовідносини щодо оренди сільськогосподарських земель. Головна задумка — значно зменшити перелік істотних умов договору оренди землі та скасувати положення про обов’язковість додатків, загальна кількість яких перевищувала півтора десятка. Відтепер орендар і орендодавець повинні погодити лише три умови — об’єкт оренди, строк дії договору та орендну плату. Здавалося, спрощення всіх бюрократичних та юридичних процедур мало б істотно полегшити життя орендарям. Але що відбувається насправді?

— Знаєте, скільки у чиновника можуть пролежати зібрані документи для переоформлення договору оренди? — запитав голова Хмельницької обласної асоціації фермерів Анатолій Мендрик. І сам же відповів: — Від двох місяців до року. Знаю і з власного досвіду, і з практики колег.
Його одразу підтримують представники із Чемеровецького району. Розповідають, що протягом двох місяців у районі вдалось зареєструвати лише вісім (!) договорів оренди. Це по одному договору в тиждень — цифра, яка не потребує жодних коментарів. Якщо уявити село, де є в середньому триста — п’ятсот власників паїв, то навіть важко сказати, скільки років потрібно, щоб зареєструвати їхні договори. А тепер помножимо цю цифру на два — три десятки сіл у районі...
В обласному управлінні юстиції спробували дещо згладити ситуацію, мовляв, якщо державні реєстратори в одному районі перенавантажені роботою, то потрібно поїхати в інший, де черги менші. Був навіть виданий внутрішній документ, котрий мав допомогти скорегувати ці паперові потоки. Суть полягала в тому, що «в ручному режимі» відвідувачі з одного, дуже завантаженого району, мали направлятись в інший. Але люди розповідають про такі життєві реалії. У згаданому Чемеровецькому районі працює лише два реєстратори. Поткнулись до іншого — а там теж два, «вільних» районів просто немає. Причому робота реєстраторів здебільшого організована так, що лише один може приймати документи у відвідувачів, бо інший повинен їх опрацьовувати. А якщо на робочому місці з тих чи інших причин залишається лише одна людина, то тут вже ніяке «ручне» регулювання не врятує.
Крім того, мова йде не лише про згадані договори. Реєстратори працюють із багатьма іншими документами. В результаті створюються такі паперові затори, що обійти їх просто неможливо. Одне слово, виходу із цього зачарованого бюрократичного кола як раніше не було, так і тепер немає.
Якщо навіть потужні аграрні компанії, що реєструють тисячі договорів, не можуть упоратися із ситуацією, то що казати про невеличкі господарства чи фермерів, котрі пробують оформити документи всього на кілька земельних ділянок? Їм взагалі не пробити цю стіну.
— Хотів нинішньої осені зробити добру справу — збільшити орендну плату за паї своїм орендодавцям з чотирьох до п’яти відсотків, — розповів керівник фермерського господарства Алім Міщук. — Це ж і селянам на користь, і я водночас мушу бути конкурентоспроможним, продемонструвати, що недаремно вони саме мені віддали в оренду свої паї. Але де там...
На заваді знову стали ті самі нездоланні черги. Але чому так відбувається? Невже причина — погана робота державних реєстраторів?
— Ні, співробітники не винні, — захищають своїх колег у територіальному управлінні юстиції. — Якби ж то на них було покладено завдання з реєстрації лише цих документів. Але ж коло обов’язків значно ширше і фізично справлятись із таким навантаженням люди не можуть.
Почувши таке, дехто із аграріїв запропонував своє рішення проблеми: якщо в бюджеті немає коштів для того, щоб збільшити кількість штатних одиниць, то орендарі району готові відраховувати певну суму на додаткові зарплати. За умови, звичайно, що в день такий реєстратор оформляв би з півтора десятка договорів. Це теж не надто швидкі темпи, але все-таки не один-два у тиждень.
Здавалося б, доволі слушна місцева ініціатива. Але ж не все так просто вирішується у бюрократичному світі, де все чітко регламентовано законами і нормативними актами. А вони такої ситуації не передбачають.
Понад те, інколи йдуть навіть всупереч інтересам громади. Адже свого часу було таке, що договір оренди можна було зареєструвати просто в сільраді. Так було простіше, зручніше і швидше. Але згодом у цьому побачили підґрунтя для корупційних схем, невідповідність вимогам, коли всі документи оформляються і реєструються в єдиних центрах, відсутність єдиної бази даних... Все свідчило про те, що це неефективно. А виявилось, що тепер люди шкодують за скасуванням такого порядку.
Повертатися до старого тепер, начебто, нелогічно. Навпаки, скрізь обіцяно, що всі бюрократичні клопоти візьмуть на себе новостворені центри надання адміністративних послуг. Але там свої проблеми: обсяги робіт великі, штатні одиниці працівників вкрай скромні, наплив відвідувачів не зменшується — словом, брати на себе додаткове навантаження там і не хочуть, і не можуть. Крім того, якщо у ЦНАПі й приймуть документи, до опрацьовуватимуть їх ті самі держреєстратори.
То який вихід? «Звертайтесь до приватних нотаріусів, які можуть виконати всі ці функції», — радять державні службовці. Але про те, в яку копійку виллється таке звернення, не каже ніхто. Та навіть для тих, хто готовий платити більше, шлях не скрізь і не завжди відкритий. Проблема Інтернет-доступу до даних різних служб, зокрема і Центру Держземкадастру, залишається гострою не тільки для приватних нотаріусів, а і для державних установ.
Орендарів просять не панікувати. Мовляв, все з часом налагодиться, між різними відомствами запрацює система обміну даними, та й загалом з нового року функція оформлення таких договорів буде знята з держеєстраторів і передана місцевим органам влади. Але працювати, платити за земельні паї, відраховувати податки орендарям потрібно вже сьогодні.
У мільйонні збитки не завтра, а вже сьогодні може вилитись саме така бюрократична тяганина для одного із господарств Славутського району. Там взялися за не надто популярну нині справу — відгодівлю биків. Господарство лише спинається на ноги. Розраховуючи на сталі прибутки, має намір довести поголів’я до трьох тисяч. Доки худоби значно менше, збитки у тваринництві змушене перекривати за рахунок інших видів діяльності. І, сподіваючись на хорошу перспективу, не покидає справу.
Проблема в іншому: на цій дорозі весь час з’являються нові й нові перешкоди. «Перечепились» і через договір оренди на землю, а точніше — двори, на яких розташовані ферми. Коли почали розводити худобу, вартість оренди квадратного метра становила півсотні гривень за гектар. А після змін в оподаткуванні лише один двір обходиться господарству в 250 тисяч гривень податку. Якщо згадати, що у виробництві задіяно шість таких, то набігає чимало.
Та вже б з цим змирились. Але у господарстві кажуть, що через різні формальності півроку не могли зареєструвати договір оренди цих дворів. Коли ж вкотре звернулись із таким проханням, то почули, що тепер земля господарству вже не належить.
У департаменті агропромислового розвитку заспокоюють: та не може такого бути, підключимо відповідні служби і все владнаємо. Бо ж в області буквально кожен бичок на вагу золота. То як можна доводити до фінансового краю підприємство, котре одне з небагатьох взялось за розвиток тваринництва?
Але чи спрацює ця обіцянка? І коли?
Та й чому до вирішення таких, здавалося б, елементарних бюрократичних питань, як оформлення чи переоформлення договорів, повинні «підключатись» якісь додаткові сили? Адже так давно урядовці обіцяють повну прозорість і оперативність у цій справі. Чому ж на місцях все продовжує відбуватись нескінченно довго і незрозуміло за якими принципами?

Хмельницька область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

До речі

«Безплатна» приватизація коштує... тисячу гривень

Будь-яка земельна довідка чи документ залишаються важкодоступними для власників землі й водночас надто спокусливими для чиновників-хабарників. Як повідомив прокурор Полонського району Хмельницької області Іван Комар, направлено до суду обвинувальний акт у корупційному кримінальному провадженні щодо державного службовця відділу Держгеокадастру в районі. Досудовим слідством, яке здійснювало Полонське відділення поліції, встановлено, що службовець одержала від літньої жінки тисячу гривень. Ці кошти начебто мала передати своїм обласним колегам за вирішення питання про безплатне оформлення права власності пенсіонерки на два гектари для ведення особистого селянського господарства. Одночасно хабарниця попередила майбутню власницю землі, якщо та не дасть грошей, її документи... буде знищено. Але насправді вся ця схема існувала лише в голові чиновниці, бо, за даними слідства, отримані кошти обвинувачена планувала використати на власні потреби.

Тим часом

Начальника Держреєстрслужби підозрюють в отриманні майже півмільйонного хабара

Прокуратурою Хмельницької області спільно з управлінням СБУ встановлено, що начальник Державної реєстраційної служби одного із районів висунув представнику місцевого ТОВ умову — систематично платити посадовцеві по 200 гривень за кожен зареєстрований договір оренди земельних ділянок. Так, за вказівкою цього керівника протягом кількох місяців проведено державну реєстрацію 2212 договорів оренди для ТОВ, що при обумовленій платі становить понад 440 тисяч гривень. Після одержання від представника товариства чергового хабара у розмірі понад одинадцять тисяч гривень та талонів на сорок літрів бензину начальника вказаної служби було викрито правоохоронцями у його ж службовому кабінеті.