Мешканці тимчасово непідконтрольної території Донецької області розповідають «Голосу України» про реалії життя в окупації.

 

Олександр, прохідник однієї з шахт, Донецьк:


— Ще у жовтні нам видавали зарплату гривнями. По 10—20 відсотків, за кілька прийомів. Це були гроші за червень. А в листопаді почали платити частково за липень і... в рублях за курсом 1:2. Тоді як в обмінниках за 1 гривню дають 2,6 рубля, а ціни на ринку взагалі перерахували як 1:3. Для мене особисто це був шок. Обережно розпитав напарників: що, мовляв, хлопці, так і мовчатимемо? Нам уже якимись папірцями платять, а ми терпимо. Але вголос ніхто не обурився: кажуть, подякуй, що взагалі роботу маєш.


А от у Макіївці минулого тижня наші колеги-гірники хотіли піти до генерального директора «Макіїввугілля». Були незадоволені зарплатою в рублях, та ще й борги не виплачують. Але під об’єднанням зібралися з десяток робітників — і все. Не вірять та бояться протестувати. Хоча після такого навіть нечисленного пікету виплатили борги за липень і навіть дали 5 відсотків за серпень. Решту, мабуть, до Нового року виплатять.


На нашій шахті очікують на скорочення. Сказали скласти списки всіх, кому за 60. Пенсіонерів працює багато, бо хто з молодих захоче за такі гроші під землю лізти? Скорочення всюди, постійну роботу знайти дуже важко. На Донецькому металургійному заводі із 6 тисяч осіб залишають 2 тисячі. Решту — на вулицю. У центрі зайнятості пропонують влаштовуватися чи то слюсарем у ЖЕКу, чи то на благоустрої міста. Нормальної роботи немає.


Валентина Іванівна, пенсіонерка, Харцизьк:


— Усе місто шоковане закриттям трубного заводу. Він нині простоює, а раніше виробляв труби для багатьох країн. Кажуть, що обладнання демонтують і вивозять до Росії. Решту поріжуть на металобрухт. Людей викидають на вулицю. Нещодавно біля заводоуправління зібрали мітинг протесту проти закриття. Щоправда, мітинг був дивний. Бачила, як із Донецька і Макіївки приїхали 17—20 автобусів із людьми, які не працюють на заводі. Масовку привезли, чи що? Ця масовка стояла із гаслами «Курченко, геть із Донбасу» та «Олігархів геть!» Смішно: «народна республіка», які олігархи?


Взагалі «нова влада» знищує все, що тільки працювало. Вирізають обладнання і споруди на шахтах. Влітку бачила, як везли на металобрухт конвеєр. Тиснуть на дрібний бізнес. Викликають до «податкової», ставлять запитання: яка оренда, скільки платите, скільки людей у вас працює? Хто збрехав — страшно, життя не дадуть. Викачують гроші в будь-який спосіб. Наприклад, кажуть придбати якісь касові книги, а завтра вже ці книги не такі, купуйте нові... Мабуть, Захарченку на «хатинку» не вистачає (Олександр Захарченко — людина, яка називає себе «головою «ДНР». — Авт.)


Вікторія, вчитель математики, Макіївка:


— Ми вже звикли проводити багато часу в чергах. Наприклад, щоб заплатити за квартиру і світло, потрібно іти до так званого республіканського банку і стояти по кілька годин. На вулиці збирається до сотні осіб, але до середини запускають по двоє-троє. Стоїть на вході охоронець і регулює. І таке правило в усіх відділеннях. Боляче бачити пенсіонерів, які стоять на морозі чи під дощем, щоб віддати свої гроші за квартиру. А коли банки були українськими, людям можна було всередині погрітися, присісти.


Але найбільші черги минулого місяця були за бензином. Біля мого будинку є заправка — черга з машин стояла до обрію, метрів чотириста. Давали 92-й бензин, по 20 літрів у руки. На білих квадратиках на заправці написали норму, щоб не перепитували. Зрідка можна знайти солярку і скраплений газ.


Зате для техніки бойовиків пальне завжди є. Спостерігаю, як нашою вулицею рухаються військові автозаправники. Минулого тижня в бік Донецька проїхали десять новеньких зачохлених «Градів» та стільки ж бронетранспортерів.


У нас сусіда ходив воювати за «ДНР». Тепер цим «ополченцям» сказали: або продовжуйте контракт, або валіть звідси. І ті, хто в нашому дворі сидів на лавочці, грав у доміно, а потім пішов воювати «за «ДНР», — тепер так само сидять і п’ють. Знову відкрилися пункти приймання металобрухту, туди тягнуть усе підряд.


Що погано — не можу купити нормального молока і сметани в місті. Раніше двічі на тиждень їх привозив фермер із Мар’їнського району — це вільна українська територія. Тепер, каже, вже місяць не може потрапити до нас: не пускають на блокпостах. Блокада.

 

ТИМ ЧАСОМ

 

Російський пропагандистський телеканал LіfeNews повідомив днями «сенсаційну» новину. «Йосип Кобзон сьогодні вранці прилетів до Донецька. Народний артист прибув на Донбас, щоб дати сольний концерт. В аеропорту співака зустрічали 17 озброєних бійців», — зазначено в новині, яка з’явилася на сайті телеканалу в неділю.


В якому аеропорту міста приземлявся літак із Кобзоном, оголошеним персоною нон-грата в Україні, мешканці так і не дізналися. Невже у зруйнованому дощенту донецькому? А от факт присутності автоматників люди підтверджують. Навіть на концерті за лаштунками стояли озброєні бойовики.


Записав Андрій СЕРЕДА.

 

Назви донецьких магазинів тепер — у дусі часу.


Фото із власних джерел «Голосу України».