У супермаркеті «Амстор» літня сусідка по під’їзду, йдучи від м’ясного прилавка, зі сльозою на очах зітхнула:
— Нічого не купиш, не знаю, як жити далі... «Гуманітарка» ще не скоро буде...
Настрій жінки зрозумілий — цінники на вітринах дуже багатьох вганяють у ступор: баранина — 350 руб., свинина — 250, оселедець — 180, навіть непоказні бички й тюлька давно подолали 100-рублевий рубіж... На 2000 рублів «деенерівської» пенсії навіть кішку не прокормиш. Хоча мені щиро шкода жінку, але я пам’ятаю, як вона завзято агітувала на так званому референдумі за незалежність Донбасу, а після — на виборах за депутатів «народної ради» і главу «ДНР». Тому я не стримався й уколов:
— Так ви ж боролися за незалежність «ДНР» і нову владу!
— Але хто ж думав, що так вийде, — потупила очі сусідка.
Останнім часом такі сценки біля прилавків відбуваються дедалі частіше. І це втішає, люди почали прозрівати, однак більшість не вважає, що це їхнє «завоювання», і при нагадуванні лише супляться й замовкають. Соромно зізнатися, що повелися на безглузду ідею про створення Новоросії. Сьогодні будь-якому неупередженому жителеві Донбасу зрозуміло, що нормального життя в незалежній «ДНР» не вийде, у найкращому разі це буде щось схоже на Придністровську республіку, яка живе на російські субсидії.
Гіркі розчарування почалися аж ніяк не вчора. Незабаром після того, як ватажки донецьких сепаратистів захопили владу й бадьоренько розсілися в кабінетах облдержадміністрації й інших керівних установ, до них почали доноситися нарікання ветеранів: а пенсії-то ви думаєте нам платити, шановні? За ними подали голоси вчителі, медики, котрі сиділи без зарплати...
Спочатку новоявлена влада від незадоволених недбало відмахувалася, як від настирливих мух: мовляв, зачекайте, дайте роздивитися. Але в міру того, як правителі сепаратистів вникали в ситуацію, через велику кількість проблем радість від повновладдя в них швидко минула. Виявляється, у Донецькій області близько 1,5 мільйона пенсіонерів, яким треба щомісяця виплачувати майже два мільярди гривень. А де їх взяти, якщо майже всі підприємства й приватний бізнес припинили роботу, а, отже, платежі в Пенсійний фонд не надходять? Але ж крім пенсіонерів є ще сфери освіти, охорони здоров’я, охорони правопорядку й інші бюджетні організації й підприємства, що існують за рахунок податків, збирання яких майже припинилося.
У підсумку сума потрібних коштів вимальовувалася така, що від кількості нулів голова йшла обертом. Оскільки «ДНР» оголосила себе незалежною державою, а Україну назвала своїм найлютішим ворогом, то всі банки були виведені з «республіки». Фінансова система на території «ДНР» припинила існування. Певна річ, припинилися виплати пенсій і зарплат бюджетникам.
Ситуація утворилася кепська. Ватажки «ДНР» простодушно визнавали: вони жодним чином не очікували, що так вийде, вони наївно вважали, що триматимуть у руках усю владу в регіоні, командуватимуть, а платити за все буде український уряд, і дуже здивувалися, коли довідалися: доведеться самим знаходити кошти на утримання своєї «держави». А от цього вони не вміють, ніколи такому не вчилися. Горезвісній Новоросії неминуче прийшов би крах, якби кремлівські спонсори не взяли «ДНР» і «ЛНР» на своє утримання: почали поставляти не тільки зброю й військове спорядження, а й гуманітарну допомогу, вливати у фінансову систему свої рублі, що витиснули незабаром гривню. Тим самим підживлюється надія про входження Донбасу в Росію, хоча навіть їжакові вже зрозуміло, що Росії Донбас із його розбитим вщент господарством нецікавий, у неї й без того турбот вистачає. Адже за оцінками фахівців на відновлення промисловості й інфраструктури регіону потрібно понад 100 мільярдів доларів. Путін і його оточення розуміють, що це буде ще одна чорна діра, яких і без того в них досить.
Оскільки гроші, тим більше чужі, не підкріплюються виробництвом товарів, то вони стрімко дешевшають, перетворюючись на порожні гарні папірці. Ну а ціни в торгівлі, як їм і належить, так само швидко набирають висоту, не відстаючи від Москви, де середня зарплата в 10 разів більша. Простому донецькому трудящому або пенсіонерові, котрий одержує 2—3 тисячі рублів на місяць, у супермаркеті або на ринку просто нема чого робити, грошей у нього ледь вистачає на хліб. І попереду жодного просвіту, мимоволі згадуються слова з пісеньки Пугачової: «То ли еще будет...» Але ватажків «ДНР» це не хвилює, вони відновлюють радянські порядки й невпинно повторюють: мовляв, це тимчасові труднощі, треба потерпіти, усе налагодиться, і ми заживемо так, що вся Європа нам заздритиме. Однак мою сусідку це якось не бадьорить, оскільки відомо, що навіть найщедрішими обіцянками ситий не будеш. Люди вимушені шукати способи виживання. Більшість пенсіонерів повтікали — стали переоформляти пенсії на території, не зайнятій сепаратистами, перетворюючись хто на біженців, хто на переселенців. Це пов’язане з такими випробуваннями, які далеко не всім до снаги, була низка випадків, коли старенькі вмирали в дорозі за посвідкою на проживання.
Усе це далеко не новина, про все це неодноразово розповідали по українському телебаченню й писали в газетах, і не варто було б знову сипати сіль на рани, якби приклад Донбасу став іншим наукою. Але, на жаль... Просто диву даєшся, коли дивишся телесюжети про мітинги в Харкові, Запоріжжі, Одесі й інших містах, учасники яких закликають услід за Донецьком і Луганськом звільнитися від київської влади. Знайшли кому заздрити!
Втім, дорогі харків’яни, запорожці, одесити та інші «страждальці» від «київської хунти»! Якщо вам набридло спокійне життя й ви тужите за радянськими порядками, якщо хочете дивитися на напівпорожні прилавки й захмарні ціни, бачити покинуті підприємства й будинки, стояти на незліченних блокпостах, мати один банк на все місто й непрацюючу пошту, дивитися по TV тільки брехливі російські й убогі місцеві канали, мати багато інших «принад» і взагалі вам хочеться злегка поголодувати й пожебракувати, то прапор вам у руки! Вперед у брехливу Новоросію! Тільки потім не стогніть і не скаржтеся, як моя сусідка. Жодна гуманітарна допомога тоді не допоможе.
Кирило СТЕПКО, донеччанин.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
