Демобілізувавшись, 61-літній житель Луганщини Михайло Карпенко зрозумів, що повертатися із зони АТО йому немає куди. Місяці поневірянь по чиновницьких кабінетах переконали, що далі слів справа не піде. Весь цей час жив у бойових побратимів.
Одного разу дізнався про існування центру допомоги бійцям АТО при Дніпропетровській облдержадміністрації. Вирішив спробувати щастя і там. І вже незабаром йому не тільки підшукали кімнату в гуртожитку, а й зробили в ній ремонт.
«Ось є стіл, стілець, ліжко, шафа, — показує Михайло Карпенко. — На війні доводилося жити й у землянці, і в наметах. Кімнатою я задоволений».
Колишній шахтар планує записатися на комп’ютерні курси для бійців АТО, уже побував у центрі зайнятості — хоче стати підприємцем. Пожитків у нього поки що небагато, як і грошей на їх придбання — поки не знайшов роботу. Тому він особливо радий допомозі, яку йому надають в облаштуванні житла.
«Таким, як Михайло, допомагати треба. Він не просто переселенець. Чоловік від війни не тікав, а чесно і стійко боровся за перемогу для України», — вважає координатор Наталя Шуліка, яка передала електрочайник, матрац, постільну білизну і навіть картину.
Дніпропетровська область.
Фото прес-служби ОДА.
