На околиці Корсуня-Шевченківського, край тихого скверу, стоїть меморіал. Поруч із старовинним гранітним надгробком — бронзова постать Музи. «Иванъ Максимовъ Сошенко. Скончался 19 июля 1876 г. на 70 г. жизни». Цей напис був викарбуваний по смерті людини, чиє ім’я назавжди залишилося поруч з іменем Тараса Шевченка.
Саме Сошенко помітив художній талант земляка-кріпака і першим простягнув руку допомоги. Старший за віком, Іван сприяв навчанню і викупу Тараса з кріпацтва. Певний час вони навіть жили на одній квартирі у Петербурзі. Тарас Шевченко любив і шанував «старого Соху», листувався з ним, приязно відгукувався про давнього друга у листах до спільних знайомих.
Усе життя Іван Сошенко був відданим другом Кобзаря. Опікувався поширенням його «Букваря» у народних школах, а у травні 1861 року зустрічав труну з його тілом у Києві та супроводжував до Канева.
Доля самого Івана Сошенка не була яскравою. Після закінчення у 1838-му Петербурзької академії мистецтв він викладав малювання у Ніжинській та Немирівській гімназіях. З 1856 року жив у Києві, де також працював викладачем малювання у гімназіях. Мав неабиякий талант художника, залишив по собі значний творчий доробок, був відомий як пейзажист та іконописець. Однак усі його труди не принесли особливих статків. У шлюбі він прожив щасливо, але власних дітей не мав.
Як сталося, що життєва дорога Івана Сошенка закінчилася саме у Корсуні?
У 1876 році він одержав відпустку і вирішив провідати Богуслав, де народився. З Києва виїхав пароплавом з двома дітьми свого небожа, у Черкасах передав їх батькові. А сам найняв бричку і рушив до Богуслава. Дорогою потрапивши під дощ, Сошенко змок, а оскільки ще з Петербурга слабував на легені, то й захворів їх запаленням. Сил вистачило тільки до Корсуня. Візник доставив його на заїжджий двір. Звідси Іван Максимович повідомив про свою хворобу Варфоломія Шевченка.
Про те, що вони були добре знайомі, свідчить увага Варфоломія до долі Тарасового друга: він одразу прибув до хворого сам, але був зайнятий роботою, тому приставив доглядати Сошенка свою меншу дочку Ганну, яка мала медичну освіту. Допомагали також студенти та гімназисти, а двоє корсунських лікарів лікували художника безплатно.
Хворобу здолати не вдалося. Через два місяці, 19 липня 1876 року, він помер. За свідченнями сучасників, у останню путь проводжав його весь Корсунь. Поховали Івана Сошенка на старому Богуславському кладовищі. Варфоломій Шевченко подбав і про надгробок, і про огорожу. Коли в 1950-х роках на місці кладовища побудували автостанцію і розбили сквер, могилу Сошенка залишили тут для нащадків. Корсунці завжди несли сюди квіти.
У Ліни Костенко є пронизливо-докірливі рядки:
Умер проїздом. Корсунь спав,
байдужий,
що десь сьогодні, вчора чи торік
умер проїздом, сивий і недужий,
якийсь старий самотній чоловік.
Тяглась розбита корсунська
сошейка.
Гула церковця хором неземним.
Лежить Іван Максимович
Сошенко,
і всі на світі плачуть не за ним.
........................................
Лежи, Іване. Світ вже був
немилий.
Ще тут всілякі грози прогудуть.
Тут Рось тобі камінчиків намила,
з них добрі люди пам’ятник
складуть.
Ти в цей пейзаж печально так
вклинився.
Лишився тут, спасибі тій вербі.
Лежи, Іване. Кожен,
хто вклонився
твоїй могилі, — пам’ятник тобі.
Утім, 1986-го на могилі таки встановили бронзовий пам’ятник роботи Едварда Кунцевича та Костянтина Сидорова. Це Муза з палітрою в руках. Сусідні сквер та вулиця носять ім’я Сошенка.
Нещодавно, напередодні святкування 983-ї річниці заснування Корсуня, могилу Сошенка знову оновили. Територію та підходи виклали триколірною тротуарною плиткою, встановили гранітну стелу зі словами згаданого вірша Ліни Костенко. Добре діло зробили шанувальники пам’яті Івана Сошенка та поціновувачі історії Корсунського краю.
У художній галереї Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника є три картини роботи Івана Сошенка. Це «Храм Вести. Стародавній італійський храм у Римі», «Форум Юлія в Стародавньому Римі», «Порт у Кумах. Італія». Картини придбано ще 1958 року тодішнім музеєм історії Корсунь-Шевченківської битви у родини корінних корсунців Бойченків. Старі полотна безплатно відновили реставратори з Києво-Печерської лаври. У процесі виявили роботу відомого італійського художника-гравера Доменіко Кунего, вона також стала унікальним експонатом галереї. А в музеї заповідника є фрагмент експозиції, присвячений взаєминам Сошенка з Шевченком.
Черкаська область.
Фото з архіву Людмили Ярової.
