Учора в Українському антикризовому медіа-центрі говорили про нову кліматичну угоду, схвалену під час грудневої конференції у Парижі, і про те, які вигоди може мати Україна, коли розпочне виконувати взяті на себе зобов’язання.
Гасло, що планета одна і глобальні кліматичні зміни є загрозою для життя сотень мільйонів людей, більше не потребує доказів. І свідченням тому є не тільки участь у конференції делегацій 195 країн, а й намір усіх держав пропонувати і виконувати національні програми, покликані зменшити викиди парникових газів. Учасники конференції домовилися спільними діями утримувати зростання глобальних температур до 2100 року в межах 2 градусів за Цельсієм порівняно з доіндустріальним періодом, а за можливості — 1,5 градуса.
На останній цифрі, як розповіла заступник міністра екології і природних ресурсів України Світлана Коломієць, особливо наполягають представники острівних держав, що найбільше потерпають від підняття рівня світового океану. Під час конференції було наведено навіть такий аргумент: ми сперечаємося щодо градусів, але по поверненні додому можемо взагалі не побачити свої домівки й землі. Їх просто затопить.
Та найбільша проблема в тому, що подані нині програми зі скорочення викидів вуглецю (так звані очікувані національно визначені внески) можуть забезпечити утримання температури лише на рівні 3 градусів. Тому під час конференції було домовлено, що кожні п’ять років країни переглядатимуть свої програми, ставлячи амбітніші завдання. Як зауважила Світлана Коломієць, нині Україні дорікають, що її запропонований «внесок» недостатній. Проте, щоб здійснити перехід від викопних джерел енергії до відновлюваних, потрібна не тільки чітка енергетична стратегія (якої, до речі, також іще немає), а й ресурси, фінансова та технічна підтримка. Пані Коломієць вважає: якщо Україна отримає допомогу ззовні, то зможе 2020 року подати більш амбітну програму.
Голова відділу з питань зміни клімату Національного екологічного центру України Ірина Ставчук переконана, що в інтересах самої України якомога скоріше перейти на відновлювані джерела енергії, що унеможливить енергетичну залежність країни від інших держав. Поступова відмова від використання газу, нафти, вугілля, вкладання інвестицій в енергозбереження — дії, без котрих будь-яка сучасна країна приречена на економічний спад та соціальні проблеми.
До речі, щоб досягнути глобальної кліматичної мети, всі країни до середини цього століття повинні повністю відмовитися від викопного палива. І що раніше вони це зроблять, то краще.
Кліматичну угоду плановано підписати 22 квітня наступного року, після чого розпочнеться етап її ратифікації національними парламентами. Угода набуде чинності, коли її ратифікує щонайменше 50 країн, на які припадає не менш як 55 відсотків світових викидів вуглецю.
