«Аналогів в Україні нема!» — в один голос запевняють науковці з чернігівського Інституту історії, етнології та правознавства імені О. Лазаревського. Йдеться про ювелірну матрицю кінця ХІІ століття із зображенням птаха та дракона. Її знайдено цього року при розкопках у серці стародавнього міста — на Дитинці. Вона слугувала для виготовлення браслетів середньовічним чернігівським модницям.
«Дивуватися тим екзотичним звірям не варто, — каже керівник археологічної експедиції кандидат історичних наук Олена Черненко. — Зооморфні зображення цілком вписуються у християнську символіку — скажімо, лев тривалий час був одним із символічних зображень Христа. А витоки цієї традиції зображення, як і початки храмобудівництва в Чернігові, треба шукати в північній Італії та Франції, вплив яких на наше місто очевидний».
Другою сенсацією археологічного сезону директор інституту професор Олександр Коваленко назвав графіті, виявлене в Іллінській церкві Чернігова. Унікальність знахідки — в грецьких та латинських написах, виявлених археологами доволі несподівано. Графіті на стінах храму є в Софії Київській та у Єлецькому монастирі Чернігова, але тут ще й знайдено частину стіни давньоруського часу, тиньк на якій виконаний з імітацією каміння. Дві ж мови в написах свідчать про високий освітній рівень служителів храму.
Чернігівські археологи працювали ще в шести експедиціях і розкопали немало доповнень до цікавих і трагічних сторінок загальноукраїнської історії. Скажімо, у Батурині на ринку, під асфальтовим покриттям, цьогоріч виявлено невідомий досі храм гетьманської доби. А розкопки тривали і на цвинтарі Храму Живоначальної Трійці, і на території заміської резиденції гетьмана Івана Мазепи. Директор Інституту історії, етнології та правознавства імені О. Лазаревського Олександр Коваленко переконаний, що в Батурині роботи археологам вистачить ще на кілька десятиліть, настільки була насиченою і настільки забороненою гетьманська столиця!
Загадковою назвав Олександр Коваленко досліджувану його колегами вежу — дзвіницю у Суличівці Ріпкинського району. «Ні до фортеці, ні до панської садиби, ні до храму «прив’язати» ми її не можемо, походження незрозуміле», — розповів Олександр Борисович.
Унікальним для дослідників є і болото Великого Замглаю — там почали вивчати сліди споруд на підвищеннях. «Річ у тім, що болото в одних місцях опускається, а в інших піднімається, і на поверхні, доступній для лопати археолога, виринають споруди, які добре збереглися та допоможуть зрозуміти немало загадок історії», — каже кандидат історичних наук Олена Веремейчик. До слова, велику кількість знайдених берестяних грамот у Великому Новгороді спеціалісти пояснюють саме торф’янистим ґрунтом, який їх законсервував.
Олена Веремейчик керувала експедицією, що досліджувала древній Любеч, згадуваний у літописах після Києва та Чернігова. Там розкопували фундаменти церкви Іоакима та Анни (1696) і знайшли цікаву іконку. Археологи мріють про відродження Любеча на рівні з Батурином — там теж є чим заінтригувати дослідника і туриста. Адже це містечко, крім давньоруських, має пам’ятки, пов’язані з іменами наказного гетьмана Павла Полуботка та Милорадовичів. Нині Любеч, на жаль, занепадає, і створення там заповідника допомогло б і місту, і історичним дослідженням.
У Новгороді-Сіверському, на Замковій горі, знайдено днище посудини із зображенням Сонця, а в районі Мезина — зернові ями давніх людей. Сподіваються чернігівські археологи і на значимі знахідки в ПустинноРихлівському монастирі, у Виповзові, де була варязько-руська «станція», у Листвені, де ніяк не можуть знайти сліди битви князів-братів Ярослава Мудрого та Мстислава Удатного (Хороброго).
«Знахідки поповнять колекції чернігівських музеїв. Ми принципово за те, щоб усе цінне, знайдене в нашій землі, залишалося в наших музеях, а не передавалося у столичні», — наголосив Олександр Коваленко.
Чернігівська область.
