Вузлова залізнична станція Ромодан на Полтавщині багато років була для мене місцем багатогодинного очікування поїзда Бахмач—Кременчук. Спочатку добирався ним до дідуся і бабусі в село Веселий Поділ — на батьківщину відомого байкаря Леоніда Глібова, потім — до їх порожнього і осиротілого обійстя. А останні два рази, вже в наші часи, просто їхав до клаптя землі посеред села, де колись стояла їхня хата, клуня, ріс розкішний садок з найкращою в окрузі пасікою.
Кілька годин очікування завжди втомлювали. Тож коли випадало порозмовляти з кимось, охоче слухав незнайомця. Якось трапилося, що моїм співрозмовником був мешканець далекого Мурманська, який, як і я, їхав відвідати рідню. Говорив переважно він, я ж лише час від часу кількома фразами заохочував його до цього.
Саме в цей період я ретельно тренував свою пам’ять. Цьому сприяла книга «Занимательная психология», де йшлося про важливість тримати в голові потрібну інформацію. Заняття були цікаві, різноманітні й, головне, ефективні. Наприклад, я із запізненням на місяць вів щоденник, тобто запам’ятовував і описував деталі подій, які трапилися щонайменше тридцять днів тому, і так робив протягом кількох років без жодної перерви. Одне слово, я до дрібниць запам’ятав сповідь випадкового співрозмовника.
І треба ж так трапитися, що через кілька років на цій само станції Ромодан знову зустрічаю мешканця далекого Кольського півострова, підсідаю до нього на лаву і, як до давнього знайомого, з радістю звертаюся на ім’я і по батькові. Зі здивуванням читаю на обличчі чоловіка переляк. Значить, забув і не впізнав. Отож вирішив пожартувати над ним. Продовжую розповідати подробиці його життя і сімейні проблеми. Обличчя чоловіка блідне. З кожним моїм словом його огортає страх. Розумію, час припиняти гру. Хочу пояснити ситуацію, але побачивши, що я готовий ще щось йому сказати, збентежений незнайомець піднімається з лави і чимдуж крокує геть. Так я залишився для нього страшним віщуном.
Відтоді минуло вже майже півстоліття. Але почуття провини перед чоловіком за недоречний жарт досі не залишає мене.
Волинська область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
