З такою формулою від чиновників і спритників на «Лексусах», які захоплюють родючі чорноземи всупереч волі місцевих громад, селяни не погоджуються
Наша газета вже розповідала про «земельні» пристрасті поблизу Миргорода. Публікація за колективним листом селян до редакції (див. «Голос України» за 24 листопада 2015 р.) мала неабиякий резонанс. Адже проливала світло на «тіньові» намагання скоробагатьків за допомогою догідливих посадовців і чиновників прихопити понад 200 гектарів масного чорнозему на територіях Петрівцівської та Гаркушинської сільрад за традиційно-корупційною схемою. Тобто з використанням прізвища нікому не відомого фермера з іншого району... Нещодавно, коли селяни підбивали підсумки року разом із місцевими аграріями, на зборах у Петрівцях пролунали аплодисменти, якими люди дякували редакції «Голосу України» за те, що не залишила їх наодинці з тією «загарбницькою» бідою. Хоча до перемоги над непроханими «сусідами», як з’ясувалося, ще далеко. Щоб наблизити її, майже два десятки представників згаданих сільських громад днями змушені були «окупувати» службовий кабінет в. о. начальника Головного управління Держгеокадастру в області Наталії Дяченко.
А обіцянки були солодкими
На ті емоційні «перемовини» з нею та її підлеглими селяни запросили і власкора «Голосу України».
— Після публікації в «Голосі України» і чиновники Держгеокадастру, і представники влади запевняли нас у тому, що ситуацію врегулюють, тож без земельних ділянок наші люди не залишаться, — каже голова Петрівцівської сільради Сергій Чех. — Однак сьогодні нам достеменно відомо про інше. На ту землю для заїжджого фермера якнайшвидше виготовили технічну документацію. Зрештою, весь пакет документів уже передали на державну експертизу в Київ. Її мають зробити у Держгеокадастрі. Хоча ні наша, ні Гаркушинська сільради межі тих площ не погоджували. Спритники вирішили діяти в обхід громад.
Водночас зрозуміло, що тільки-но експертний висновок підпишуть у столиці, «невловимий» фермер (чи, точніше, його «представник» на «Лексусі») одразу понесе документи реєстраторам для остаточної «канонізації» нового земельного активу.
При цьому на одну ділянку в Держгеокадастрі можуть видавати півдесятка дозволів на розробку проектів її відведення різним людям. Тож цілком імовірною видається ситуація, за якої дозволами на ті самі земельні ділянки таки «ощасливлять» і селян з Миргородщини. Останні навіть витратять власні кошти на виготовлення технічної документації, але після того їм просто «помахають ручкою». Мовляв, потяг уже рушив: усе необхідне раніше за вас зробив чужий фермер, якого тепер і «капці». Тобто родюча земелька, що у вас під носом. А на чому швидше доїдеш до Києва — на «Лексусі» чи возі? — здогадайтеся самі...
Замість «вершків» і «корінців» — дірка від бублика
Теперішня в. о. начальника Н. Дяченко вже після згаданої зустрічі з селянами у письмовому коментарі для «Голосу України» зауважила, що тому фермеру було «надано дозволи на розроблення документації з землеустрою у відповідності до вимог законодавства». При цьому вони започатковували процедуру надання фермерському господарству державної землі не у власність — лише в оренду. А це, мовляв, вигідніше для місцевих бюджетів, бо «сплата податку за земельні ділянки, які перебувають у власності громадян, менша порівняно з орендною платою».
Однак ця арифметика не спростовує іншої, «мужицької». Згідно з якою нікому не відомий заїжджий фермер із попереднім активом у кілька десятків гектарів землі одержуватиме левову частку прибутків із понад 200 гектарів родючих чорноземів під Миргородом. А понад сотня тамтешніх селян, для яких та земля — фактично останній шанс «зачепитися» бодай за двогектарні ділянки (інших вільних площ там просто немає), у разі легалізації чужого орендаря поблизу їхніх осель, отримуватимуть хіба що дірку від бублика... То в чому ж тут вигода для місцевих громад, значна частина яких представлена такими «безземельними» селянами? І кому реально діставатимуться вирощені на тій землі «вершки» та «корінці»?
У згаданому коментарі для газети йдеться також про те, що за клопотаннями мешканців Гаркушинської сільради керівництвом ГУ Держгеокадастру в області вже прийнято 85 наказів про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок працівникам соцсфери. Водночас «на розгляді перебуває 40 клопотань про затвердження технічної документації про встановлення та відновлення меж земельних ділянок на території Петрівцівської сільради». А два «дозвільні» накази стосовно тамтешніх учасників АТО вже «прийнято». Хоча, за словами голови Петрівцівської сільради Сергія Чеха, заяви на виділення землі написали майже двадцять земляків-учасників АТО...
У кабінеті посадовця «гостювали» майже чотири години
При цьому ощасливленим «дозвільними» наказами селянам обласні «земельники» надсилають листи з повідомленнями про те, що «на зазначену земельну ділянку, на яку ви претендуєте, Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншому громадянину». Неважко здогадатися, що тим «іншим громадянином» є «зальотний» фермер із «представником» на «Лексусі»... Отже, висловлені раніше селянами побоювання стосовно того, що вони можуть лише марно витратити власні кошти на виготовлення технічної документації, фактично підтверджуються!
Водночас спадкоємцям пайовиків, крім уже згаданих перспектив знову звертатися до суду, обласні «земельні» посадовці запропонували «альтернативний варіант».
Останній полягає в тому, щоб отримати від Управління Держгеокадастру в Миргородському районі «додаткову інформацію» щодо відповідності зазначених у рішеннях суду номерів земельних паїв їхній нумерації під час приватизації державного сільгосппідприємства. «Після надходження інформації питання буде вирішено протягом десяти днів», — пообіцяли в облуправлінні.
Для прийняття рішень від колег із Миргорода також зажадали уточнень щодо «земельних» клопотань працівників соціальної сфери. Вердикти стосовно заяв од учасників АТО, які надійшли до ГУ Держгеокадастру в області раніше, тут також винесуть за десять днів. На «рятівну» десятиденку для вирішення конфліктної ситуації погодилися й селяни, котрі того дня «гостювали» в кабінеті головного «земельника» області майже чотири години. Хоча спочатку вони висловлювали наміри взагалі не йти звідти доти, доки не отримають документів із позитивними для себе рішеннями...
«Туди ніхто не пустить ні трактора, ні комбайна!»
Зрештою, після того, як емоційне напруження дещо спало, всі разом почали шукати компроміс і працювати над своєрідним «меморандумом порозуміння». Його оформили у вигляді письмової відповіді «представникам Петрівцівської та Гаркушинської сільрад», підписаної в. о. начальника ГУ Держгеокадастру в області Н. Дяченко. У ньому зафіксовано три пункти руху до «вирішення конфліктної ситуації» (окремо для учасників АТО, працівників соцсфери і спадкоємців власників земельних паїв), про які йшлося вище. При цьому селяни наголошували: «замилити» їм очі бюрократичною тяганиною чи відписками вже не вдасться. За першої спроби вдатися до таких сумнівних маневрів вони приїдуть до Полтави знову. Вже на довше. Можуть навіть «поселитися» у знайомому їм кабінеті...
Водночас попросили чиновників передати «невловимому» фермеру і «тим, хто за ним стоїть», що навіть у разі, коли того «чужака» таки зроблять «хазяїном» землі біля Петрівців і Гаркушинців, обробляти її він не зможе. «Туди ніхто не пустить ні трактора, ні комбайна!» — запевняли посадовців представники двох сільських громад. Хоча нових «війн» із відкритим протистоянням поблизу меж тієї чи іншої ділянки вони не хочуть. Сподіваючись на те, що здоровий глузд таки переможе, і вихлюпнуті поки що у кабінеті емоції не запалять іскру значно «гарячішого» конфлікту.
Полтавська область.
Під час емоційної зустрічі селян із посадовцями Головного управління Держгеокадастру в області.
Фото автора.
