Доки ряжені у святі ряси кремлівські попи на чолі з гундяєвим ходять навколо московських вокзалів із хресними ходами «зі збереження миру», ще не канонізований у Гаазі путін продовжує озброювати терористів українського Донбасу, етапувати у глибинку Сибіру неугодних, убивати дітей опозиціонерів і нагороджувати виродків-ернстів за «розіп’яті» телесюжети... І бомбити Сирію, чим, до речі, уперше за два (!) роки шокував «стражданнями людей» пані Меркель. «Ми — не причетні, ми — інша Росія, — кричать на мітингах активісти у всіх містах Росії й підписують звернення до всього світу в соціальних групах. — Ми проти війни, ненависті, насильства й неправди. Ми також закликаємо всіх, хто вважає себе частиною Росії, брати участь у загальнонародному Покаянні за всі злочини й злодіяння, які Росія та її влада вчинили за всю історію проти інших народів і націй, а також проти своїх громадян».

Жан ТЕВАНС (Санкт-Петербург, інженер):
— У страшному сні мені не могло приснитися, що я виступатиму проти своєї країни. Що дав цей «руцкий мир» самим його представникам, крім ненависті до інших народів, убогості, воєн, мільйонних жертв, братських могил, тотального злодійства, бандитської моралі й рабського стану? «Сепаратизм», що стався на південному сході України, — штучний, підготовлений сусідньою державою, що переслідує імперські цілі. І цей сепаратизм не забезпечений нічим — ні правовими нормами, ні економічною доцільністю, ні світоглядною базою. Це фейк, підготовлений, організований і нав’язаний людям з боку країни-агресора. І це передусім треба мати на увазі. До речі, основна мета цього «сепаратизму» — приєднання території до Росії. Це не сепаратизм, а натуральна анексія, що прикривається «правом на самовизначення». Але що робити, якщо Росією правлять бездари. Підла влада нагнітає ненависть у суспільстві... Мабуть, відчувають, що до них підкрався «писець». Цікаво, чи вдасться їм розв’язати вузлик 37-го року? Адже це тільки незначна відстрочка... Нова Світова війна — теж відстрочка. Але, треба розуміти, що це буде не Світова війна, а війна всіх проти кремля. Чи готові росіяни віддати своє життя заради Мордора, якому вже не світить нічого? Бандита треба загнати в куток, а потім ізолювати від суспільства. Мене особисто зовсім не влаштовує, що моя батьківщина є міжнародним злочинцем, який досі ще веселиться на волі. Ситуація стає дедалі напруженіша. Нарив, що зріє століттями, під назвою Росія, ось-ось лусне. Неспроможність країни, що вже прямо волає і в наші дні, яка повторюється із століття в століття, ставить для думаючих людей запитання руба: а чи правильне наше уявлення про свою історію? Чи ми запрограмовані своїм патріотичним мракобісним вихованням вічно ходити по колу, шукати ворогів, оголошувати полювання на відьом, бити у військові барабани, рвати на собі тільники, поки остаточно нас не придавить сувора реальність, і ми не потонемо у своєму ж лайні, поки ще такому рідному і теплому? Звичайно, ті, хто бенкетує за панськими столами, хочуть навічно залишити нас холопами... Політика Росії мені нагадує шахрая, що розкручує лохотрон, прощупує нахабністю межі дозволеного, краде те, що «погано» лежить, постійно бреше, викручується, відводить очі, «грає дурку», «бере на понт»... Так, було таке в наших підворіттях. Тепер це вже на державному рівні. Але ж доки на кулака не наткнеться, не заспокоїться. Затаїться... Росія може стати найвеличнішою країною у світі, і пам’ять про неї буде на віки у вдячних нащадків людства. Кожна людина, у будь-якій точці планети може говорити про росіян із хвилюванням у голосі, читати про них піднесені вірші, співати про них пісні й ставити за приклад їхній героїзм перед підростаючими поколіннями. Для цього потрібно тільки одне: свідома самоліквідація, як держави.
Ольга ЦИПЕЛЬ (Нижній Новгород, педагог):
— Уважно стежила за подіями в Україні. Ще раніше сподівалися на зміни в нашій країні. 1 березня 2014 четверо хлопців вийшли до Ради Федерації, де голосували за введення військ в Україну. До них приєдналися сотні, тисячі протестуючих. Протести проходили по всій Росії. Ми в Нижньому Новгороді підтримали протест. Було багато затримань. У серпні 2014-го, після військового вторгнення військ Російської Федерації в межі України Ольга Мазурова, Оля Авілонова і я написали ВІДКРИТОГО ЛИСТА ДЕПУТАТАМ Державної Думи шостого скликання з вимогою ІМПІЧМЕНТУ ПРЕЗИДЕНТА РФ. Кожному депутатові ДД (їх 450) кожна з нас написала такого листа. «У зв’язку з тим, що на порушення законодавства РФ і Міжнародного Права розпочато повномасштабне військове вторгнення військ Російської Федерації в межі сусідньої дружньої Російській Федерації держави Україна, прошу вас почати підготовку процедури імпічменту Президента РФ Путіна Володимира Володимировича. Підставою для цього є: І. участь російських військових у бойових діях на території України без санкції Ради Федерації, що суперечить Конституції РФ. ІІ. дії Президента, що є Верховним Головнокомандувачем РФ, суперечать 353 статті КК РФ.(Планування, підготовка, розв’язання чи ведення агресивної війни)...».
До розсилання листів з вимогою імпічменту приєдналися сотні людей. Більшість депутатів відповіли... мовчанням. Фракції ЄР і ЛДПР писали, що «війни немає!». Але завдяки нашій розсилці громадяни зрозуміли: потрібно говорити те, що думаєш.
30 грудня 2014 року москвичі вийшли на Манежку (вийшли через арешт Олега Навального, пекельного арешту невинної людини). Після арешту Марка Гальперіна на 38 діб, 18 січня 2015 року, група людей (згодом «Манежка») вийшли на Красну площу. З 22 січня почали щодня збиратися на Манежній площі. Були пікети на підтримку Надії Савченко, на підтримку політв’язнів, проти війни з Україною, за зміну влади, проти свавілля влади, листа дружби українцям, листа на підтримку політв’язнів і т. д. І раптом увірвалося вбивство Бориса Нємцова. І все перевернулося. На Великому Москворецькому мосту з’явився народний меморіал. У Нижньому Новгороді теж практично цілий рік був меморіал пам’яті Нємцова. Стояли портрети, лежали квіти. Після погрому в квітні теж вирішили чергувати. Що хочу сказати світові. Росія — це не тільки й не стільки Путін та обивателі. Росія — це ми, небайдужі громадяни. Я хочу, щоб Україна знала про це.
Тетяна ДОРОЖНА (Москва, підприємець):
— Особисто для мене війна Росії з Україною розпочалася не з Донбасу та Криму, а набагато раніше. Війна і відкрите протистояння — це наслідок. Усе почалося, коли якась організована група осіб, у складі якої був і нинішній російський президент, прийшла до влади. Відтоді Росія всіма правдами й неправдами намагається повернути в сферу свого впливу колишні країни, що входили до складу СРСР, було безліч економічних воєн, у тому числі й з Україною, і початок реальної війни було лише питанням часу. Незважаючи на це, захоплення Криму й початок гібридної війни на Донбасі стало для мене справжнім шоком. Саме ці події стали тією рискою, що чітко визначила мою непримиренну позицію до всього, що діється в Росії та з Росією. Знайти пояснення для ведення війни можна завжди: економічні інтереси, возз’єднання співвітчизників, але виправдати, і насамперед з моральної точки зору, неможливо. Дивний парадокс, але патріотична ідея в Україні веде до прогресу й формування нового вільного суспільства, побудованого на принципах моралі й моральності, а патріотична ідея в Росії, активно експлуатована владою, веде до моральної деградації й середньовіччя. Вірю, що Україна вистоїть, і у вас буде все добре.
Михайло ПОПОВ (Москва, пенсіонер):
— Серед російських ЗМІ великою мірою довіряю «Новой газете», журналу «The New Tіmes», радіо «Эхо Москвы», ТБ-каналу «Дождь». Завжди був за мир і самовизначення України. Ходив на відповідну демонстрацію бульварами Москви в одній колоні з Нємцовим.
Маргарита ХАВЕР (Ноябрськ, Ямало-Ненецький АО):
— Україну люблю. Інакше й бути не може, там живе багато рідних людей, могили моїх предків. І я вірю своїм рідним людям, а не російській телепропаганді, що й іншим раджу. Україна — це незаперечна любов, як любов до матері. Україна — це все найкрасивіше, найсмачніше, наймелодійніше. Як каже моя мама, котра півжиття прожила на півночі, Україна — це рай на землі. Це так і є. Це не передати словами, це потрібно відчути.

 

Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.