«Понад 10 років я працював у німецькій фірмі зі столітньою історією «Sіxt». Робота у цій компанії навчила мене багато чого, зокрема — як правильно забезпечувати сервіс високого рівня у сфері транспорту. Здобуті знання та навики використовую і зараз у депутатській діяльності», — розповідає депутат Львівської міської ради Ігор КОРОНЧЕВСЬКИЙ.
— Пане Ігорю, що спонукало вас взяти участь у виборах до міської ради?
— Мене завжди цікавили автомобілі, транспорт. І коли зрозумів, що досвід, який я отримав, можна спрямувати для громади рідного міста, то це стало поштовхом... Найпростіші, але дуже важливі зміни у громадському транспорті не потребують великих коштів — прибрати, одягти у форму водія, навчити правильно спілкуватися з пасажирами. Це те, що створює приємну атмосферу. Часто буваю в Європі і помічаю, як там організована інфраструктура. Звичайно, нам ще працювати й працювати до такого рівня. Однак ми робимо перші кроки, і це дуже мотивує. Зараз у комісії з питань інженерного господарства, транспорту, зв’язку та житлової політики розробляємо проекти з покращення громадського транспорту.
— Як сім’я сприйняла те, що частину свого часу ви віддали громадській діяльності?
— Моя дружина та дві донечки завжди мене підтримують. Кожне «завтра» я планую звечора. Звичайно, маю багато роботи, жоден новий день не схожий на попередній, але завжди знаходжу час на родину, адже це — найважливіше, що є у моєму житті.
— Із дружиною Ольгою ви разом ще зі студентських років...
— Так, ми познайомилися, коли навчалися на другому курсі вишу. А на п’ятому вирішили одружитися. Оля працює викладачем у Національному лісотехнічному університеті України, захоплюється наукою — пише дисертацію. Крім того, дбає про мене та доньок. Старшій Надійці — десять років, вона дуже активна і комунікабельна дівчинка. Мама-відмінниця пильнує, щоб доця теж добре вчилася у школі. Намагаємося тримати баланс, аби водночас і заохотити до навчання, і не нашкодити напосіданням.
— А ви любили вчитися?
— На механічному факультеті лісотеху охоче вивчав теорію матеріалів, математику, хімію. А от гуманітарних предметів не любив. Але завжди чітко знав, що освіта відкриває можливості у житті і вчитися потрібно. У такому ж дусі виховуємо дівчаток.
— Як проводите вільний час?
— Із родиною полюбляємо бувати у Шацьку, їздимо в Карпати і влітку, і взимку. Коли є сніг, то всі четверо катаємося на лижах. До речі, молодша донечка Мартуся стала на лижі у три роки, зараз їй — п’ять, і вона самостійно з’їжджає 7—10 разів із гори, коли відпочиваємо у Буковелі. Я — прихильник активного відпочинку. Люблю риболовлю, полювання, а ще — посидіти ввечері біля вогнища. Затишок, який дарує природа, — це щось неймовірне.
— Якими здобутками пишаєтеся і що плануєте на майбутнє?
— Сім’я — мій головний і найважливіший здобуток. Також певні успіхи маю і в професійній сфері. Зокрема, компанія «Укр-Прокат» — повністю моя ідея та втілення... Знаєте, я не маю захмарних амбіцій. Хочу, щоб Україна розвивалася у тій сфері, де я працюю. Звичайно, найбільше вболіваю за рідний Львів. Оновлення транспорту в місті потребує не лише часу, а й значних коштів. У бюджеті завжди закладені гроші на придбання нових трамваїв, тролейбусів. Приємно, що саме у Львові зараз тестують перший електробус. Також у планах — запровадження електронного квитка, який дасть змогу краще контролювати перевізників, вимагати від них сервісу вищої якості.
— Чи є такий вислів, який ви назвали б своїм життєвим кредо?
— Колись я працював під керівництвом Вадима Нестерчука, успішного бізнесмена й автогонщика, який, на жаль, трагічно загинув у пустелі 2013 року під час підготовки до ралі у ОАЕ. Він завжди казав: «Ніколи не зупиняйся!» Такий і мій життєвий принцип. Ніколи не шукаю причини, аби щось не робити, а шукаю способи для здійснення, йду тільки вперед до чогось більшого!
Львів.
Фото з сімейного архіву Корончевських.
