Кохання — ще один приємний бонус студентства. Хтось згадує його з ностальгією, хтось живе з ним поряд багато років, а в когось усе тільки починається. Пару київських першокурсників — Дмитра і Дарину — звів університет, завдяки якому й розпустилася квітка їхнього кохання. Незважаючи на те, що Діма спілкується російською, а Дарина — україномовна, між ними немає непорозумінь та бар’єрів. Тепер вони все роблять разом, навіть відповідають на мої запитання.
— Дмитре, Дарино, поділіться історією вашого знайомства.
Дарина: — Перший тиждень навчання ми не спілкувалися. Саме знайомство відбулося на наступний день після Діминого дня народження. Ми привітали його нашою групою.
Дмитро: — Я з’їв шматок торта, який люб’язно подарувала група, і замазав щоку кремом. Дарина сиділа навпроти та вказала мені з усмішкою на це. Я зніяковіло витер, і так ми вперше «побачились».
Дарина: — А далі спілкування пішло саме собою. Ми тоді маленькою групкою йшли до метро, говорили про музику. На прощання я обійняла кожного, а Діму ще й поцілувала в щоку.
Дмитро: — А через десять днів Дарина запросила мене на концерт. Проводжав її до гуртожитку. Під його дверима вперше поцілувалися.
— Як проводите час разом?
Дарина: — Щоразу по-різному. Головне, що разом. Це єдина умова хорошого дня.
— Як переживаєте розлуки і відстані?
Дарина: — Відстань — це неприємно, але дрібниця, якщо любиш. Коли їду додому, переходжу в стан інфузорії. Без Діми аж занадто сумно. А так узагалі дзвонимо один одному, пишемо.
— Як ставилися до студентського кохання до вступу в університет? І як тепер?
Дмитро: — Я ставився скептично. А зараз без нього складно уявити своє життя.
Дарина: — Ніяк. Навіть не замислювалася над цим, не було часу. Я була замучена навчанням, підготовкою до ЗНО, вступом. А тепер ставлюся чудово. Адже маю змогу бачитись із Дімою щодня під час навчання.
— У чому, на вашу думку, секрет довгих стосунків?
Дмитро: — Любити, бути щирими, цінувати інтереси своєї половинки, бути весь час поряд.
Дарина: — Не знаю навіть. Разом із цим почуттям приходить і довіра, і повага. З дня знайомства у мене нікого в думках, крім Діми, не було. І не буде...
— Чи заважає вам мовний бар’єр?
Дарина: — Взагалі не заважає. Ніхто на мову іншого не переходить. Мовний бар’єр не відчувається.
— Чи багато у вас спільного? Що, наприклад?
Дмитро: — Усе!
Дарина: — Все спільне. Наприклад, обоє любимо холодну погоду, «Володаря перснів» і Стівена Кінга.
Дмитро: — Можемо просто почати танцювати посеред вулиці.
Дарина: — Або вигадуємо один одному милі прізвиська («холодноноса», «киця-брехуниця»).
— Чи часто сваритесь? І як дієте в ситуаціях, коли думки розходяться?
Дарина: — Ми просто не сваримося. А думки завжди збігаються.
— Є плани на 14 лютого?
Дмитро: — Так.
Дарина: — Ідемо в кіно.
— А на майбутнє?
Дарина (всміхається): —Бути щасливими. Це єдине, що скажу.
Спілкувалася Ясамін МОХАММАД.
Фото автора.
