Правосвідомість Людини та Народу: наука і практика відродження ідеології народовладдя

Наукове пізнання правових гарантій народної демократії стало реальністю з розкриттям історичних процесів розвитку права, правосвідомості Людини і Народу через ідеологію народовладдя в Україні.
В Україні започатковано в сучасних умовах ідеологію народовладдя з реалізації прав і свобод Людини, і було демократично та мирно здійснено їх наукове й практичне виконання:
- Перший період реалізацією досліджень в 1989 році публікацією проекту Альтернативного закону України про вибори органів народовладдя в країні. Громадянам та народу України публічно запропоновано науково-практичне демократичне сприйняття ідеології народовладдя для здійснення демократичних виборів органів влади безпосередньо (без посередників) виборцями на всіх етапах і їх здійснення — від початку висунення кандидатур в народні депутати до їх обрання на виборах.
- Другий період відбувся об’єднавчою діяльністю Верховної Ради ХІ скликання стосовно прийняття її Президією проекту альтернативного закону України про вибори органів народовладдя, опрацюванням його положень та внесенням на цій основі парламентом 8 листопада 1989 року змін і доповнень у діючий тоді закон про вибори, демократизувавши його зміст з наданням виборцям самостійно здійснювати право безпосередньої і вільної участі організовувати й проводити вибори.
- Третій період — це найдемократичніші вибори 4 березня 1990 року з новою за змістом виборчою системою всього демократичного корпусу України від місцевих рад до Верховної Ради і формування їх структур. «Свободи» тут мовчать.
- Четвертий період є ідеологічно кульмінаційним за правовим значенням та юридичною силою безпосереднього впливу народу на реформування правової системи України прийняттям Декларації про державний суверенітет України і на її основі — прийняттям конституційних законів України та змін і доповнень в чинну Конституцію УРСР. Тоді на засадах Декларації створено першу в історії суспільства деклараційно-конституційну правову систему України з визначенням її заключної частини: «Декларація є основою для нової Конституції». Так було гарантовано права, свободи і обов’язки Людини, Народу та Суспільства у формуванні незалежності України.
- П’ятий період характеризується науково-практичною розробкою Концепції нової Конституції України. Станом на 6.01.1991 року Конституційна комісія підготувала проект Концепції з назвою — Конституція Республіки Україна. Верховна Рада 19 червня 1991 року прийняла Концепцію — Конституція України, закріпленої на обґрунтованих шести головних принципах: 1) нова Конституція ґрунтується на Декларації про державний суверенітет України; 2) в центрі уваги — Людина як найвища соціальна цінність; 3) пріоритети — загальнолюдські цінності; 4) норми нової Конституції є нормами прямої дії; 5) новий Основний Закон має бути стабільним; 6) для забезпечення такої стабільності повинен бути запроваджений інститут конституційних законів. 
- Шостий період — це розробка творчими народними депутатами України і провідними вченими проекту нової Конституції України. В проекті розвинуто й конкретизовано положення Декларації, а також, у відповідності зі схваленою Верховною Радою Концепцією, розроблено зміст норм у формі конституційних статей. 1 липня 1992 року Верховна Рада України розглянула проект нової Конституції, здійснила офіційну публікацію і виконувала «прийняте рішення винести його на всенародне обговорення». В результаті проведеного обговорення у всіх регіонах країни було отримано майже 50 тисяч зауважень і пропозицій. 8 жовтня 1993 року Верховна Рада України розглянула проведені Конституційною комісією узагальнення і прийняла постанову про доопрацювання проекту та його подання в парламент. 26 жовтня 1993 року доопрацьований Конституційною комісією остаточний варіант проекту нової Конституції України був направлений Верховній Раді України, яка професійно і морально готова була розглянути його на сесії і прийняти нову Конституцію України.
Центральне місце в її змісті займали Людина і Громадянин, громадянське Суспільство і контрольована ними правова Держава. Але партократичне керівництво влади держави не бажало визнати досягнуту перемогу народовладдя з його ідеологією в конституційному процесі й штучно загострило конфлікт між гілками законодавчої та виконавчої влади з підтримки Кравчука Л. М. Науковці й автори коментаря Конституції однозначно зазначили: «Після цього (26.10.1991 р.) конституційний процес загальмувався, якщо не сказати зупинився... Далася взнаки політична ситуація, що склалася на той час у нашій державі. Загострилися відносини між законодавчою і виконавчою владою. Розпочалася підготовка дострокових виборів Верховної Ради і виборів Президента».
Подальші дії Кравчука Л. М., Плюща І. С., соратників і ними вшанованої «народної ради» з їх прибічниками стали ще більш некоректними.
Перше. Названі керівники держави зі своїми співучасниками грубо порушили принципи діяльності рад народних депутатів та незаконно в антиконституційний спосіб припинили повноваження Верховної і місцевих рад народних депутатів, протиправно і безпідставно не виконали конституційних вимог ст. 79 Основного Закону, скоротивши п’ятирічний строк повноважень всіх народних депутатів України.
Друге. Без попереднього обговорення і згоди громадян керівники держави порушили волю народу України, що була демократично проявлена 4 березня 1990 року на виборах всього депутатського корпусу України і визнана в конституційному порядку.
Третє. Зірвали парламентський процес для прийняття нової Конституції України, який в законопроектній роботі було завершено 26 жовтня 1993 року на основі виконання вимог норм Декларації і Концепції нової Конституції України та міжнародного права.
Четверте. Незаконними діями Кравчука Л. М. створено корупційні умови введенням неконституційної Державної думи з фактичною метою надати можливості корупційно привласнити матеріальні ресурси і фінанси народногосподарського комплексу України, а також заощадження громадян в сумі 132—135 мільярдів радянських карбованців, що за валютним співвідношенням становило майже 140 мільярдів доларів США. 
П’яте. Створення неконституційної структури з фактично необмеженими повноваженням — Адміністрація президента, потім підпорядкувавши в її систему провідні медичні установи, що укріпило зверху розвиток корупції не тільки в медицині.
Шосте. Кравчук Л. М. незаконно указом перетворив державне Чорноморське пароплавство на акціонерне товариство «Бласко», приєднавши до нього крупні річкові пароплавства, що призвело до злочинної розпродажі кораблів та інших матеріальних цінностей, привласнення грошових коштів та іноземної валюти. Санація триває і тепер.
Сьоме. За короткий період Кравчук Л. М. видав 19 указів, що давали можливість на корупційне та інше злочинне привласнення земель. Розгляд цих питань у Комісії з питань законодавства і законності Верховної Ради України підтвердив зловживання владою, і Верховна Рада наклала вето на незаконно видані укази. На противагу президент створив тяганину і тривалий час був супротив, укази діяли, незважаючи на парламентське вето.
Узурпація президентом влади для партолігархії зміною конституційного ладу  з юридично визначеним  народовладдям
Очолював першу офіційну делегацію Верховної Ради України в Конгрес США на початку 1993 року, і ми з членами делегації з’ясували, що в цій країні демократії президенти несуть сувору юридичну відповідальність за порушення Конституції і законів США, прав і свобод Людини та інші незаконні дії. Із 44 президентів США дев’ять (?) було притягнуто до кримінальної відповідальності. Наші ж президенти живуть і діють, як «священні корови» в Індії, а Кравчук Л. М. взагалі, із собі подібними колегами, пропагував і встановив так звану політичну відповідальність, а фактично безвідповідальність, бо зведення політичної відповідальності до ситуації, що порушника законів не оберуть на посаду під час наступних виборів, є партійною індульгенцією зграї корупціонерів, породження хаосу на виборах.
Національна інвентаризація втрат людей і народу. Обурення і протести народу та Майдани різних років і в 2014 році засвідчили: настав час ліквідувати умови і причини соціальних конфліктів, що призвели до крові та смертей ні в чому не винних людей. Воюють не народи України і Росії, а звірина політика олігархів капіталу і їх найманців. Ні з боку Росії, ні з боку України народи не бачать жодного олігарха, який би зі зброєю в руках захищав інтереси цих народів. Тому постала необхідність реальних неупереджених обрахувань сотень мільярдів національної і доларової валюти, що перебуває на службі приватно-партократичного капіталізму та їх впливу на людей і суспільний устрій.
Результати проведеної національної інвентаризації територіальними громадами (саме там живуть громадяни) розкриють реальні умови і причини та публічну й таємну діяльність тих дійових осіб-можновладців, з вини яких здійснено переворот та зміну конституційного устрою України, встановленого волею абсолютної більшості народу України: проведенням народом виборів 4 березня 1990 року; демократичним обранням депутатського корпусу України; прийняттям народовладної Декларації; внесенням на її основі змін і доповнень до діючої тоді Конституції; створення нової правової системи.
Національна інвентаризація вичерпно покаже, хто саме і чому зупинив дію не тільки шести періодів демократичного розвитку ідеології народовладдя в Україні з правовою реалізацією в законодавчій і тоді частково у виконавчій і судовій гілках влади, що в тій відповідності проекту Конституції Декларації ставали конституційною реальністю з прийняттям Основного Закону України — нової Конституції Республіки Україна.

Олександр КОЦЮБА, народний депутат України ХІІ(І) скликання, голова Комісії з питань законодавства  і законності, член Президії Верховної Ради України, заслужений юрист України.

 

 

 

Олександр КОЦЮБА.