Із запису в щоденнику С. Русової від 21 жовтня 1932 р.


[...] Усяку працю роблю лише з якимсь надривом, не знаю, нащо я живу, ніякої праці для України не роблю. Мій щоденник один бачить мої сльози [...]. Не пишу ці українські портрети, що подобались Юрі, як я їх йому читала. Портрет Петлюри дуже розрісся, бо Харися дала мені цілий збірник йому присвячений, як матеріал [...]. Маю лист від Кошиця (український хоровий диригент. — Авт.), що зовсім розпалась організація хору під його керуванням, хору переїзжого по Европі. Такий сором українцям, що не зуміли підтримати такого великого митця на Славу України [...].


Чернетка листа до директора новоствореної учительської семінарії із запису в щоденнику С. Русової. Червень 1937 р.

Шановний пане як тільки почула, що ви откриваєте учительську семінарію для підготовки учит-ц [...] дуже захотілося мені прочитати цім учителькам яких 5—6 лекцій, маленький курс дошкільного виховання [...]. Дошкільне виховання це мій фах, і я б рада була поділитися моїм досвідом з молодими учительками. Прилагаю коротку програму того, що я могла б розказати слухачам чи слухачкам:

1. Душа малої дитини. Потреба в ранньому вихованні. Різні періоди дошкільного віку дитини. Моральне і соціальне його значення.

2. Що розуміти під словом раннього виховання: виявлення душевних сил дитини, знайомлення з її душевною особою і виховання індивідуальності.

3. Які риси бажано перш за усе зміцнити в дитині: волю, розуміння добра і зла, правди, порядку, настойчивості.

4. Виховання релігійне-моральне-соціальне: молитва-відносини до батьків-товаришів. Ігра, спільна праця.

5. Які інтелектуальні сили пробуджувати: память, воображеніє, увагу. Вправи уваги, памяті, розуму. Малюнки, вірші, казки, математика.

6. Природа, мистецтво — спів, музика, ритм, малювання, ліпка і др. праці ручні [...].

7. Організація матерської школи в місті і на селі. Нові методи, обов’язки учительки [...].

Із запису в щоденнику С. Русової від 22 травня 1938 р.

Неділя. Страшні чутки, страшне очікування дальших фактів (перша спроба Гітлера анексувати Чехію. — Авт.): вчора мала мобілізація, сьогодні більша і евакуація чеського населення на 20 км від німецького фронту.

Війська чеські в 4 км від кордону. В Брно прилетіли Совітські авіа льотчики. Що буде з Чехією, яка тримається з таким достоїнством. А що буде з Україною в цьому міжнародному хаосі, невже знову застане він нас непідготовленими?

Треба силу мати, щоб боротися, а ми нічого не маємо. Страшно за завтра, та ще й в родині дві протилежні течії думок [...].

Із останнього листа С. Русової до сина Юрія від 10 січня 1940 р.

[...] Дякую Богові, що можу ще писати і думати, хоча бувають дні що і руки, і мозги замерзають. Милий Юра, спасибі тобі, що підбадьорив мене, дав мені участь у твоїх прекрасних корисних працях, мала, конечно, буде моя участь, але усе таки вона освітить трохи мої останні безсмисленні дні. Я увесь час повторюю слова Палія з поеми «Чернец» Шевченко: «навіщо ж я на світ родився, свою Україну любив, і старець тяжко заридав.

Читать Писаніє покинув, надів клобук, взяв патерницю і за Україну молитись старий Палій пошкандибав!»

Так і мені залишилось лише за Україну молитись, та і то, не в церкві, до якої вже не дійду, в своїй хаті-келії. Тепер кінчаю збірник хрестоматії і посилаю своїм друзям в Америку. Тобі, любий мій, поки що посилаю статтю, що написала ще в Вересні для галицького журналу [...].