У райцентрі Звенигородка 53-річну жінку покусав скажений бродячий собака. Їй знайшли вакцину аж у Києві. Та поки збирали необхідних п’ять тисяч гривень, поки їхали до столиці, препарат перехопив інший потерпілий. Давай шукати знову, а міська рада взялася допомогти бідолашній коштами.
— Нині у нас в лікарні троє хворих із села Княжа. Їх покусала кішка. З великими труднощами ми знайшли через Черкаси пару ампул вакцини безплатно, — виступив ще на грудневій сесії обласної ради депутат, лікар-травматолог Звенигородської райлікарні Олександр Бурсак. — Двом травмованим потрібен також антирабічний імуноглобулін. Я дві доби не спав, дуже переживаю за цих людей, разом шукаємо препарати... Нарешті ось щойно мені зателефонували, що за нашими запитами знайшли імуноглобулін у Києві. Але він по 700 гривень за ампулу. Чи зможе його придбати мати п’ятьох дітей для свого сина, якому треба три ампули?
У 2015 році в 29 випадках із усіх 86, які сталися у Звенигородському районі, це були покуси бродячими тваринами. Потерпілі щеплювалися за власний рахунок. Бо місцевий бюджет зміг закупити лише 20 доз антирабічної вакцини, а на одного пацієнта йде шість доз. Саме через брак коштів двоє покусаних відмовилися від щеплення.
— Це великий ризик, — наголошував Олександр Бурсак. — Сказ може проявитися й через рік... Надзвичайно важливе призначення антирабічного імуноглобуліну. Це готові антитіла проти сказу, поки виробляються свої після щеплення. Якщо є покуси пальців, голови, шиї, промежини, де багато нервових закінчень, вірус моментально проникає в нервові клітини, швидко добирається до мозку й паралізує кору. Імуноглобулін необхідний був у одинадцятьох випадках, але пацієнти відмовились, бо їм препарат не по кишені. То я хотів би знати про те, чи буде вакцина та імуноглобулін в області? — завершив депутат свій виступ.
На сьогодні, як інформує нас Олександр Бурсак, ці препарати так і не з’явились. Як і вакцина проти отрути змій, каракуртів, хоч на порі весна, коли люди масово їдуть «на природу». Йому, лікарю з великим стажем, нестерпно в ситуації, коли знає, як допомогти, а нічим.
Лише деяке «покращення» з того часу. Українське ПАТ «Фармстандарт-Біолек» після реконструкції почало випускати антирабічний імуноглобулін. Принаймні, як повідомила Валентина Ніколенко, керівник обласного комунального підприємства «Фармація», у їхній мережі він є.
От тільки коли він з’явиться у лікувальних закладах? І коли врешті в Україні буде вакцина?
Надати коментар щодо ситуації з відсутністю препаратів проти сказу ми попросили департамент охорони здоров’я облдержадміністрації.
Там конкретизували про вакцини: державні закупівлі доступного препарату «Індіраб», який постачали з Індії й виготовляли у Львові, припинені. Цей препарат на перереєстрації. Російські препарати, зокрема «Кокав», яким послуговувалися десятки років, нині не зареєстрований в Україні, бо не відповідає вимогам GMP. В Україні такі препарати не виробляють, європейські ж на території України не зареєстровані, крім французького «Верорабу». Останній хоч і дозволений, проте виробник не виготовив його для українського ринку, адже не було попереднього замовлення від держави. А виробництво вакцини — процес тривалий, до року. Тож зараз питання отримання сироватки проти сказу вирішуються індивідуально. Часто рідні й близькі передають ліки з-за кордону і за письмовою згодою пацієнта їх вводять хворому.
— Ситуація із забезпеченням сироватками проти сказу (так само, як і проти дифтерії, правця, ботулізму), складна в усій країні. Наш департамент регулярно звертається до профільного міністерства з повідомленнями про потреби регіону, — розповідає начальник відділу допомоги матерям та дітям департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Людмила Стрелкова. — Тим часом в області торік зареєстровано 113 випадків сказу тварин порівняно з 69 у 2014 році. Тобто потреба в таких препаратах зростає.
Торік Черкащина отримала 570 доз вакцини проти сказу, 1127 доз закуплено за кошти місцевих бюджетів. А в грудні на підставі звернень департаменту охорони здоров’я на регіон перерозподілили ще 180 доз вакцини «Індіраб», яка була використана в проблемних районах.
Остання відповідь з Києва звучить так: «... МОЗ вживає всіх можливих заходів щодо вирішення цього питання. Важливим кроком у цьому напрямку є звернення до міжнародних організацій ... з проханням надати гуманітарну допомогу. Водночас підписано договори між МОЗ України і ЮНІСЕФ та між МОЗ України і ПРООН, якими передбачено закупівлю імунобіологічних препаратів для імунопрофілактики населення».
Отже, поки триватиме процедура закупівель, поки препарати розподілять між областями, хворі, що потребують негайного лікування, залишатимуться сам на сам із смертельною загрозою.
Це, на жаль, не виняток, а система роботи МОЗ. Поки ведуться розмови про міфічні реформи у галузі медицини, чиновники не тільки не працюють на випередження, а плетуться у хвості проблем охорони здоров’я.
Черкаська область.
