Його створив на сцені режисер-дебютант Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру Євген Мерзляков.
Цей молодий режисер запропонував своє бачення знайомої історії про «завидного жениха Галахвастова» з популярного твору Михайла Старицького «За двома зайцями». В театрі побоювалися, що сміливий пошук Євгена Мерзлякова може неоднозначно вплинути на стереотипи глядача, його традиційне уявлення про цей твір. Режисер запропонував своєрідний римейк однієї з найвідоміших п’єс української класики. Він створив на сцені дійсно «міщанський каламбур» з бурхливої суміші колоритних народних талантів у супроводі українських народних пісень та хітів Річарда Чіза, відомого своїми жартівливими кавер-версіями творів відомих поп- і рок-музикантів.
Однак ці «мериканські» композиції не зіпсували постановку, а стали яскравим доповненням до образів головних героїв. Глядач зрозумів задум режисера, який поєднав українську пісню з американським джазом. Вистава, прем’єра якої відбулась у Палаці будівельників Сєверодонецька, пройшла з аншлагом.
— Наш жанр заявлений як «мериканські музики», — пояснює Євген. — Це слово, до речі, взято у автора і в певній мірі підкреслює захоплення Старицького американським товаром. То чому б нам не використати і американську музику? Це мій свідомий вибір. Я дуже люблю джазову композицію і був упевнений, що вона також буде цікава для хореографії. Так і вийшло. Стосовно ризику... Я не бачу в цій виставі якогось новаторства. Нині театральна культура випробовує різні течії і в Європі, і в Україні. Звісно, наш регіон особливий. Але ще до початку бойових дій у Луганську ми з режисером Андрієм Кравчуком ставили лялькову виставу «Сон» за Шевченком. Це також був ризик. Але без цього не можна. Радий, що мені дали можливість зробити постановку. Вистава не закінчується прем’єрою. Вона має змінюватись, удосконалюватись.
Це режисерський дебют Євгена. Він луганчанин. У 2014-му встиг захистити магістерську, отримати диплом Луганської академії культури та мистецтва — і залишити місто, коли сепаратисти почали встановлювати там свої порядки. Спочатку з дружиною поїхали до Чернівців, звідти — у Черкаси. Там прожили рік, народили другу дитину, працювали в театрі ляльок. Аж тут директор Луганського обласного театру Сергій Дорофєєв покликав до Сєверодонецька. Євген успішно пройшов кастинг і отримав постановку. Колеги в Черкасах, звісно, образились. Мовляв, з народженням дитини ви пустили у нас своє коріння — навіщо було їхати? Але подружжю дуже хотілось додому, тим більше, що їм випала можливість відновлювати обласний театр на новому місці.
— Що треба показувати глядачеві у наш неспокійний час — сувору реальність чи навпаки, відволікти від тяжких думок, дати більше позитивних емоцій? — запитую у Жені.
— Вважаю, немає жодних обставин, які визначають, що «треба» показувати. Для будь-якого художника завжди є матеріал, який хвилює. Для мене театр — це передусім емоції. І я не можу сказати, яка емоція цінніша в той чи інший час, — відверто зізнався він.
Головним сценічним образом постановки Євген обрав... табурет. Він є також головною і єдиною декорацією. Це символ міщанського статусу головного героя — цирульника-банкрута Свирида Петровича Голохвостова.
Спочатку він стає на низький табурет, потім на більший — вище і вище. На той рівень, який, на його думку, дасть одруження з Пронею. Піднявся так високо, а впав так низько. Денис Пономаренко, котрий грає Голохвостова (до речі, він ще студент), зробив роль достойно. Взагалі, колектив обласного театру перебуває сьогодні у стані формування, адже частина основного його складу через війну виїхала з Луганська, частина залишилась в театрі на окупованій території. Зокрема, у виставі «За двома зайцями» — лише троє луганських акторів, решта — сєверодончани. А статус культури у цьому місті досить високий.
16—17 березня Євген планує показати свою виставу у Києві на сцені театру ім. Івана Франка. Для режисера-початківця це дуже відповідально. У нього добрий старт.
Луганська область.
Сцена з вистави. В ролі Свирида Петровича — Денис Пономаренко, Проня Прокопівна — Наталя Карчкова.
Фото надане прес-службою театру.
