Кіровоградський Гойя — так називають земляки художника-графіка Володимира Кир’янова, лауреата обласної премії в галузі образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна у номінації «Новітні спрямування». Днями він зустрів свій 65-річний ювілей.
Володимир Кир’янов здобув собі славу в царині сатири в поєднанні з містицизмом. Різноманітні химери та видива перетворюють його роботи на фантасмагорії (як у знаменитих «Капричос» Франсиско Гойї). Роботам митця притаманний філософсько-усміхнений погляд на життя, характерний для української ментальності.
Майстер опанував не тільки техніку туші, олівця та акварелі, а й комп’ютерної графіки, ілюстрував книги В. Шила «Розуміння історії» (1990) та «Практика: 1962—1991» (1991), Г. Гусейнова «Станційні пасторалі. Сповідь дитинства» (1991), М. Сомова «Латиною між іншим. Словник латинських виразів» (1992), О. Жовни «Вдовичка» (1996) та інших відомих літераторів. Кир’янов — автор численних карикатур та гумористичних малюнків у кіровоградських ЗМІ, неодноразовий учасник обласних, республіканських та міжнародних виставок.
У фондах Кіровоградського обласного художнього музею знайшли своє місце ілюстрації Володимира Кир’янова до повісті М. Гоголя «Як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (1983), роботи «Щури» (1988), «Свято драбини» (1990), «Лісоповал» (1986), «Митець» (2002) «Сон або летаргія висновку», «Гармонія безладу», «Смуток сходів» (2006) та багато інших. Твори В. Кир’янова — гордість не лише фондового зібрання музею, а й приватних колекцій Австрії, Італії, Росії та Франції.
Петро МЕЛЬНИК, за матеріалами обласного художнього музею.
На знімках: фоторепродукції робіт В. Кир’янова, надані музеєм.
