Волинський обласний муздрамтеатр імені Шевченка покаже дві свої вистави на сцені столичної Російської драми: 5 квітня — «За двома зайцями», 6 квітня — «Приборкання норовливої». Обидві постановки здійснив Петро Ластівка.
Київ давно вже забув, що таке нормальні гастролі провінційних театрів. Замість того маємо здебільшого короткі «наскоки» на один вечір, коли гостей не встигаєш роздивитися і полюбити. А от Волинський театр на цьому тлі — приємний виняток. За останні роки цей колектив бував у столиці неодноразово, багатьох його акторів публіка знає в лице. І ось нова зустріч. І, як завжди у виставах волинян, нові несподіванки. Хоча, здавалось би, що нового можна знайти в комедії «За двома зайцями»? Вже увійшло у звичку і публіки, і театрів — насміхатися над Пронею Прокопівною! Вона ніби й не людина вже, а ходячий шарж. Проте у виставі Петра Ластівки Проню грає Софія Онищук-Коць. У репертуарі цієї актриси немало героїнь зовсім не карикатурних. Приміром, Офелія, Джульєтта, Кармен, Мавка, Наталка Полтавка, і більшість цих ролей зіграно саме у виставах Ластівки. Проня у Софії Онищук-Коць — несподівано гарна! Так, вона дурна, але не потворна, навіть вишукана — як манекен у вітрині крамниці імпортних мод. Думка режисера читається так: ми смішні не тим, що потворні, а тим, що мавпуємо чужу красу й ігноруємо власну — красу лиця, красу мови. Сам Ластівка з цього приводу висловився з властивою йому категоричністю: «Не хочу, щоб ми були посміховиськом у чужих очах!» Отже, він не хоче сприймати персонажів класичної української комедії як вічних анекдотичних малоросів. Він уже не раз успішно ставив нашу класичну комедію без насмішки — й при тім вона залишалася веселою. Таким був, зокрема, «Мартин Боруля» (цю виставу волиняни колись показували в Києві). Режисер ніби запитував у нас: а що смішного, коли Мартин мріє стати шляхтичем і не хоче бути бидлом? Між іншим, коли вийшла ця вистава, гасло «Ми не бидло!» буквально висіло в повітрі, бо то був 2004-й, і виходило, що луцький Мартин Боруля випередив помаранчеву революцію. А того Мартина грав Олександр Якимчук, чудовий актор, якого тепер, у «Зайцях...», ми побачимо в ролі Голохвастова.
Комедію Шекспіра «Приборкання норовливої» Ластівка вирішив у стилі імпровізаційної комедії дель-арте, при тім публіка активно бере участь у виставі. Очевидці кажуть, що дві години сценічного часу пролітають мов одна хвилина, а дія інтригує так, наче ця п’єса зовсім тобі невідома.
Утім, є ще одна інтрига в нинішньому візиті волинян. Незадовго до цих гастролей у колективі театру стався розкол. І половина трупи висловила недовіру своєму художньому керівникові Петру Ластівці — нібито через його неприйнятно-авторитарний стиль роботи. Отже, дивитися ці дві вистави буде подвійно цікаво: театр пожинатиме лаври успіху саме в тих постановках, що здійснені режисером, якому висловлено недовіру. Такі курйозні колізії можливі лише в театрі — за що ми його й любимо, прости Господи...
На знімку: Софія Онищук-Коць (в центрі) в ролі Проні Прокопівни.
Фото надане театром.
