У «Видавництві Старого Лева» вийшла книжка російської письменниці Поліни Жеребцової «Тонка сріблиста нить», переклад Оксани Думанської.
Це вже друга книжка Жеребцової, видана в Україні. Перша з’явилася ще торік. То була «Мураха в скляній банці. Чеченські щоденники», в основу лягли щоденники, які письменниця вела ще дитиною, коли їй довелося пережити дві чеченські війни (1994-й, 1999-й). Дитина на війні — все одно дитина. Їй, приміром, треба врятувати від бомбардування улюблену кицьку. Але звірі в цьому пеклі дичавіють: коли Поліну поранило, та сама кицька вчепилась їй у ногу зубами, почувши запах крові. Дичавіють і люди. Ось лише одна вражаюча деталь. Російські федеральні війська штурмують Грозний, а божевільний старий думає, що почалася Третя світова війна, лиш неясно, хто перемагає — німці чи наші? Втім, якраз ті, хто для нього «наші», тоді стерли Грозний з лиця землі разом із багатьма мирними мешканцями. Не віриться, що будь-яка армія може творити таке зі «своїми». І напрошується запитання: а що вони можуть робити з «не-своїми»?
«Тонка стріблиста нить» написана так само на основі чеченських дитячих і підліткових воєнних вражень, але цей досвід ніби переусвідомлений уже дорослою авторкою. Здавалось би, тут є небезпека самоповтору — але цього не сталося. Книжка при читанні стає настільки «своєю», що хтось написав у Фейсбуку: «Коли дочитав — осиротів...»
Поняття «сріблиста нить», винесене в заголовок книжки, — не так поетична метафора, як сленг воєнного побуту, ознака смертельної небезпеки. По-іншому це називається «розтяжка», і це слово нині надто добре знайоме нам. Ще й через те книжка в українському перекладі читається як «своя».
ДОВІДКА
Поліна Жеребцова народилася 1985 року в Грозному в багатонаціональній сім’ї, де однаково шанували Коран, Біблію і Тору. Пережила дві чеченські війни, під час яких втратила дідуся і багатьох друзів, росіян, чеченців, інгушів. Переїхала до Росії, але через погрози «патріотів» змушена була емігрувати. Живе у Фінляндії. Її книги перекладено на півтора десятка мов.
ЦИТАТА З КНИГИ
Оповідання «Небесно-блакитні фашисти» — про зустріч з російським десантником:
«Той, хто наставив на нас автомата, був без маски. В його світлому волоссі ховалися сніжинки, а в синіх очах палала свобода від життя і смерті. Він вистрілив короткою чергою... Мати підхопила мене, щоб я не впала. Перед ворогами не можна падати — якщо ти не мертвий».
На знімку: Поліна Жеребцова з українським виданням своєї нової книжки.
Фото надано автором.
