Теми, які наприкінці минулого тижня привели російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова до Токіо, можна обмежити двома пунктами: підготовка візитів на найвищому рівні та перспектива укладання мирного договору між Японією і Росією.

Напередодні візиту міністр закордонних справ Японії Фуміо Кішіда ще раз повторив, що для його країни мирний договір з Росією не віддільний від «територіального питання». А росіяни (як засвідчив коментар департаменту інформації та преси МЗС) вважають, що «просування в цьому питанні неможливо без визнання Японією післявоєнних історичних реалій». Одне з російських видань, анонсуючи візит, використало такий «епічний» вислів: «одержите від мертвого віслюка вуха».
При цьому російська сторона сподівається на «російсько-японське торгово-економічне співробітництво», яке повинно стати «локомотивом» розвитку відносин» між двома країнами (обсяг двостороннього товарообігу за 2015 рік зменшився на третину порівняно з попереднім періодом).
Що ж вийшло із тих сподівань? Схоже, майже нічого. Сторони обговорили тему не-офіційного візиту до Росії прем’єр-міністра Японії Шіндзо Абе, при цьому про конкретні дати і місце зустрічі домовитися не вдалося.
Коли після завершення переговорів обидва міністри вийшли до преси, кожний із них говорив про своє. Кішіда — що «змогли провести поглиблену і відверту дискусію, зокрема з питанням про укладанням мирного договору»; Лавров — про те, що «особливу увагу приділили торгово-економічним відносинам».
Кореспонденту NHK, який поцікавився перспективами укладання «мирного договору», Лавров повідомив: «Необхідно кардинально поліпшити відносини, і звичайно, зняти штучні бар’єри для розвитку співробітництва в усіх сферах, зокрема й співробітництво на міжнародній арені». Тобто, станьте на наш бік, а там подивимося. Куди дивитися, Лавров теж уточнив: у декларації 1956 року, за якою СРСР погодився віддати Японії два найменші острови, «є конкретні пункти щодо послідовності кроків» — спочатку мирний договір, а потім будемо домовлятися. Тобто, якщо не від «мертвого віслюка вуха», як писало російське видання, то принаймні живому — морквину, але на відстані.
До речі, на «прямій лінії» із Путіним мешканці Шикотану, одного з островів, які Японія вважає «північними територіями», поскаржилися, що вони живуть, як «бомжі», зарплату не платять. «Людей завозять туди обманом, через кадрові агентства. Умови праці й проживання жахливі, люди бомжують». «Мені навіть нічого сказати» — відповів Путін. Натомість на островах будують військові бази і завозять зброю.
Звичайно, не міг Лавров у Токіо не кинути камінь в Україну. Втім, як завжди, нічого нового: «Із урахуванням того інтересу, який наші японські колеги стали виявляти до української кризи, ми, зрозуміло, готові й надалі найдетальнішим чином викладати наші оцінки ситуації щодо виконання, точніше, невиконання Мінських домовленостей — через нездатність Києва відповідати за свої слова».
То чого ж усе-таки приїжджав російський міністр до Токіо? Визначитися із часом і датою неофіційного візиту Абе до «невиїзного» Путіна так і не вдалося. Японія знову підтвердила, що не має наміру обмінювати острови на економічні преференції, тим більше не готова до політичного торгу. В підсумку офіційний представник російського МЗС пані Захарова спочатку повідомила, що відносини Росії та Японії розвиваються «не так» через постійний тиск США на Японію. А ще пізніше заявила у соцмережах, що не коментуватиме інформацію про приїзд Абе до Росії. Отже, і візит уже під сумнівом?

Токіо.