ПОСТАНОВА Верховної Ради України

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Стан і перспективи забезпечення в Україні безпеки дорожнього руху".

2. Кабінету Міністрів України до 1 травня 2016 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Стан і перспективи забезпечення в Україні безпеки дорожнього руху".

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань транспорту.

4. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України В. ГРОЙСМАН

м. Київ,

13 квітня 2016 року.

# 1091-VIII.

 

CХВАЛЕНО

Постановою

Верховної Ради України

від 13 квітня 2016 року

# 1091-VIII

РЕКОМЕНДАЦІЇ парламентських слухань на тему: "Стан і перспективи забезпечення в Україні безпеки дорожнього руху"

Учасники парламентських слухань на тему: "Стан і перспективи забезпечення в Україні безпеки дорожнього руху", що відбулися 23 грудня 2015 року, відзначають, що порівняно із країнами Європейського Союзу та сусідніми країнами Україна має надзвичайно низькі показники безпеки дорожнього руху, що призводить до значних людських та економічних втрат. Наслідком цього є високий рівень смертності та травматизму на дорогах. За даними офіційної статистики, за 11 місяців 2015 року в Україні сталося 119 175 дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких загинуло 3529 осіб, травмовано 28 104 особи. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), в Україні рівень смертності від дорожньо-транспортних пригод становить 12 осіб на 100 тисяч населення, що вдвічі перевищує середній показник у країнах Європейського Союзу. Дорожньо-транспортні пригоди є першою за поширеністю причиною смерті українців віком від 15 до 24 років та другою за поширеністю -- віком від 5 до 14 років.

Втрати від дорожньо-транспортних пригод мають і економічний вимір, зокрема, як відзначили під час слухань міжнародні експерти, соціально-економічні втрати України від дорожньо-транспортного травматизму становлять 4 мільярди доларів США на рік, включаючи матеріальні витрати, пов'язані з пошкодженням майна та зниженням продуктивності праці, та людські втрати через серйозні травми або смерть внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Причиною високого травматизму та смерті людей внаслідок дорожньо-транспортних пригод в Україні є відсутність комплексної державної політики у сфері безпеки дорожнього руху та ефективних механізмів її реалізації. По-перше, немає цілісного розуміння системи організації безпеки дорожнього руху, по-друге, не встановлена відповідальність за реалізацію програм та досягнення конкретних показників. Під цілісним розумінням системи організації безпеки дорожнього руху слід розуміти постійну роботу з усіма учасниками дорожнього руху (пішоходи, велосипедисти, мотоциклісти, водії власного транспорту, водії комерційного транспорту, інші учасники) із застосуванням системного підходу за такими напрямами: вдосконалення системи управління безпекою дорожнього руху; будівництво безпечної дорожньої інфраструктури; вдосконалення механізмів активної та пасивної безпеки автомобілів; зміна поведінки учасників дорожнього руху; надання своєчасної і якісної медичної допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах.

В Україні наразі немає єдиного незалежного органу, відповідального за координацію заходів із впровадження та досягнення цілей, спрямованих на реформування сфери організації безпеки дорожнього руху, координацію розроблення та впровадження комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки дорожнього руху.

Зважаючи на вищевикладене, учасники парламентських слухань дійшли спільної думки щодо необхідності запровадження комплексної державної політики у сфері організації безпеки дорожнього руху з метою зниження рівня травматизму та смертності внаслідок дорожньо-транспортних пригод до 2020 року на 30 відсотків порівняно з 2015 роком, а також розроблення та ухвалення законодавчих актів з метою реалізації комплексної державної політики у сфері організації безпеки дорожнього руху в Україні.

Враховуючи аналіз поточної ситуації у сфері безпеки дорожнього руху, рекомендації експертів та науковців України, рекомендації Світового банку, ВООЗ та інших міжнародних інституцій, а також успішний досвід європейських країн з реалізації програм підвищення рівня організації безпеки дорожнього руху, учасники парламентських слухань на тему: "Стан і перспективи забезпечення в Україні безпеки дорожнього руху" рекомендують:

1. Президенту України ініціювати розгляд на засіданні Національної Ради Реформ проекту комплексної реформи системи організації безпеки дорожнього руху в Україні, спрямованої на зменшення показників смертності та травмування людей на дорогах України до 2020 року на 30 відсотків порівняно з 2015 роком.

2. Верховній Раді України:

1) посилити парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері організації дорожнього руху та його безпеки;

2) Комітету Верховної Ради України з питань транспорту:

організувати розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів про внесення змін до законодавства України щодо створення координаційного органу з організації безпеки дорожнього руху на загальнодержавному рівні, покликаного координувати впровадження та досягнення заходів, спрямованих на реформування сфери безпеки дорожнього руху, координувати впровадження та досягнення заходів, спрямованих на реформування сфери дорожнього руху, розроблення та впровадження комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки дорожнього руху в державі;

організувати розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту закону про безпеку дорожнього руху, в якому, зокрема:

визначити інституційні засади державного управління у сфері організації безпеки дорожнього руху, передбачити дворівневу систему управління безпекою дорожнього руху -- на загальнонаціональному та місцевому рівнях;

визначити та чітко розмежувати повноваження органів державної влади у сфері організації та забезпечення безпеки дорожнього руху;

визначити повноваження та обов'язки органів місцевого самоврядування у сфері організації та забезпечення безпеки дорожнього руху;

врахувати положення резолюцій та рекомендацій Організації Об'єднаних Націй, відповідних директив та програм дій Європейського Союзу, а також рекомендацій профільних міжнародних неурядових організацій щодо безпеки дорожнього руху, зокрема з питань державного управління та інституційного забезпечення.

3. Кабінету Міністрів України:

1) невідкладно доопрацювати План дій з безпеки дорожнього руху на період до 2020 року з урахуванням висловлених Комітетом Верховної Ради України з питань транспорту зауважень;

2) розробити і схвалити концепцію Державної програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року;

3) на основі зазначеної концепції розробити Державну програму підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року, метою якої визначити зменшення показників смертності та травмування людей на дорогах України на 30 відсотків до 2020 року порівняно з 2015 роком, створення безпечних та комфортних умов для учасників дорожнього руху, вдосконалення системи державного управління безпекою дорожнього руху, а також визначити критерії та методику оцінки ефективності реалізації цієї Програми;

4) у проектах Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік та на наступні роки передбачати видатки на реалізацію зазначеної Програми;

5) посилити співпрацю з міжнародними та національними недержавними організаціями, що опікуються питаннями забезпечення безпеки дорожнього руху.

4. Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування:

1) рекомендувати розробити, затвердити та забезпечити реалізацію місцевих програм розвитку дорожнього руху та його безпеки, передбачивши необхідність посилення нагляду та контролю за дотриманням законодавства про дорожній рух та його безпеку, зокрема шляхом утворення структурних підрозділів, відповідальних за безпеку дорожнього руху;

2) під час формування та затвердження місцевих бюджетів передбачати кошти на реалізацію програм розвитку дорожнього руху та його безпеки, посилювати співпрацю з недержавними організаціями та фондами, у тому числі з міжнародними, що опікуються питаннями безпеки, комфорту та культури дорожнього руху;

3) забезпечити постійний моніторинг та громадський контроль за виконанням заходів з реалізації програм розвитку дорожнього руху та його безпеки у відповідних територіальних громадах, налагодити обмін досвідом у цій сфері між територіальними громадами.