Пам’ятники, як і люди, бувають несподівано дивними. Рідкісну скульптуру спорудили десять років тому на Верховині. У невеличкому селі Вучкове у мармурі увічнили... бджолу (на знімку).
Хоча, може, й нічого дивного немає в тім, що закарпатська глибинка збагатилася цим пам’ятним знаком. Бо на Верховині що не село, то біля обійстя чи в садку можна помітити пасічні ферми. Багато вуликів, скажімо, в Студеному, Соймах, Репинному, Колочаві...
А народилася ідея звести той обеліск напередодні міжнародного науково-практичного зібрання «40 років систематичного вивчення карпатських бджіл», що відбувалося на Закарпатті на початку нинішнього століття. Саме тоді завідувачу кафедри селекції та репродукції карпатських бджіл ННЦ Інституту бджільництва ім. П. Прокоповича Василю Гайдару спало на думку встановити пам’ятник. Він мав символізувати пам’ять передусім про фундаторів дослідження. Це добре знані імена — Гурген Аветисян, Вадим Губін, Іван Давиденко та Іван Юрик, яких, на жаль, уже нема в живих. Добрий намір підтримав шанований на Хустщині професійний пасічник Йосип Рачок. Саме на його кошти й виготовлено монумент. Автором став земляк-художник Олександр Певс. А пам’ятник зводили Володимир та Василь Юрики, Володимир Попович під керівництвом місцевого майстра Івана Бізоні. Монумент таки вдався. Загострений його пік копіює вершину близької гори насупроти. Тут перед очима — одна краса! Це урочище Петровець — околиця села, де вмостилася на мармуровій плиті біля автомагістралі медоносна трудівниця. А поруч гудуть живі бджоли зразкової племінної пасіки-репродуктора, де хазяйнують Василь Плиска з дружиною Наталкою, братом Михайлом. Саме в цій мальовничій місцині всесвітньовідома бджілка й народилася.
...Велике зачинається з малого. Свого часу вучківець Іван Юрик зайнявся бджолами майже за випадкових обставин. У молодості гнав бокори по річці Ріка, потім став завгоспом школи в рідному селі. Якось лісовоз, що перевозив деревину на будівництво нової школи, застряг у річці. Довелося Іванові Іллічу брести в крижану воду. А невдовзі від того захворіли ноги. Хтось порекомендував лікуватися укусами бджіл. Так і зробив. Самопочуття на диво швидко поліпшувалося. А тут ще й щасливий трафунок — знайомство з видатним науковцем Вадимом Губіним. У співпраці з ним й освоювали медоносну «цілину» гірського краю з благополучним кліматом, де нектар, мов роса небесна, щедро напоєний п’янким ароматом смерек і квітів. До науково-дослідницьких робіт на угіддях Петрівця підключилися і такі світила галузі, як Гурген Аветисян, Іван Давиденко та багато інших.
Ефект селекційної роботи не забарився — невдовзі був виведений еталон чистої карпатської бджоли, яка відзначалася багатьма корисними рисами. Зокрема, миролюбністю, хоч цілуйся з нею — не кусається, морозостійкістю. Меду вона приносить багато, і він неймовірно якісний. Суперкласні бджолосім’ї блискавично завоювали Італію, Чехословаччину, Болгарію, Румунію... Кажуть, на тему казкової карпатської бджоли захищено понад два десятки дисертацій!
А що прихильників має бджола, то має! Це яскраво ілюструвала десять років тому презентація пам’ятника. Географія прибулих у Вучкове була широка: Львів, Волинь, Київ, Москва, Татарстан, Чувашія, Казахстан, Білорусь, Польща... Представники спілок, товариств, братств, асоціацій. А на Закарпатті вже традиційно організовуються фестивалі меду і вина, запашної й корисної медовухи та інших медових напоїв...
Щире серце й добра душа бджоляра — основа успіху, а не лише стільники, вулики, як дехто міркує. Цікаво послухати нащадка Івана Юрика — сина Василя, медика, зараз уже пенсіонера. За його словами, мед — то справді потужна сила. Батько завдяки цьому продукту не тільки здолав тяжку хворобу ніг, а й ніколи не звертався до лікарів, не відпочивав у санаторіях і дожив до 80 літ. Самоук-бджоляр був у 1971 році учасником міжнародного конгресу бджолярів, представляючи карпатські високопродуктивні бджолосім’ї, і вірність їм зберігав до останку життя. Вони теж йому залишилися відданими.
Міжгірський район
Закарпатської області.
ФАКТ
Бджоляр Іван Юрик відійшов у кращі зі світів у березні 2006-го, а його бджоли — влітку того ж року... Такою була любов і відданість цих працьовитих комах чудовій людині...
Фото Василя ПИЛИПЧИНЦЯ.
