Очікування і сюрпризи нідерландського кіно
Тиждень нідерландського кіно, який за сприяння кінофестивалю «Молодість» і Посольства Королівства Нідерланди в Україні проходив у столичному кінотеатрі «Київ», на відміну від інших національних кінофорумів розтягнувся мало не на два тижні. Це стало можливим завдяки ще одній окремій програмі — ретроспективі картин Алекса ван Вармердама, одного із найяскравіших представників авторського кіно, який разом із братом, продюсером Марком ван Вармердамом, відвідав українську столицю.
Ми знали, чого чекати від Вармердама, автора чорних комедій. Історії, які він розповідає з екрана впродовж останніх тридцяти літ, так чи інакше пов’язані з насильством, яке зазвичай маскується під мішурою гуманізму суспільства споживання. А от «Атлантика» Ян-Віллема ван Івайка (на знімку) стала дуже приємною несподіванкою. Надто вже поетичним у всіх відношеннях, надто незалежним від смаків широкої публіки виявився цей фільм, знятий нідерландським режисером у Марокко торік. І сценарій режисер писав там же, придумуючи свою картину разом із місцевими мешканцями, з якими знайомий уже не перший рік.
На північ Африки Івайка привело захоплення віндсерфінгом. Західні ловці вітру на океанських хвилях, самі того не підозрюючи, посприяли моді на віндсерфінг серед тутешньої молоді. Фетта Ламар, який і зіграв головну роль рибалки, який збирається допливти на дошці до Європи, за словами режисера, тепер входить у десятку кращих віндсерфінгістів. Марокканський спортсмен, як і інші персонажі (окрім Текли Рутен, героїню якої звуть Александра), виступає тут під власним іменем, бо Івайк знімає майже документальну стрічку про суворе життя північноафриканських рибалок. Фетта ж втілює тут мрії більшості молодих африканців, які марять свободою, щоб вільно пересуватися світом. Їх налаштовує на пошуки волі не лише вільний у своїх настроях і виявах океан. Спокушають і західні туристи, які, приїхавши на тиждень-два, повертаються у чужий далекий світ, що видається Раєм. Для Фетти ця спокуса підсилюється знайомством із Александрою. Нагадуючи поглядом своїх очей маму, котра знайшла упокій душі на дні океану, дівчина стає для тридцятилітнього Фетти тою обіцянкою щастя, якого він не може знайти на кам’яному океанському березі. Триста кілометрів подорожі на дошці відкритим океаном — герой вважає, що на це варто піти, щоб оселитися в іншому світі, який обіцяє нові можливості.
Мінімум ретельно вивіреного тексту, максимум океану та неба, зовні аскетичні, але наповненні прихованими сильними почуттями діалоги, режисерська заглибленість в одвічну проблему людської свободи і щастя — все це виводить «Атлантику» на високий поетичний рівень, якого рідко хто досягає у сучасному кінематографі. Справжня поезія не втікає від реальності, не боїться її непривабливих виявів. Вона, перш ніж майнути у Небеса, виростає із здобреного людською радістю і болем ґрунту, политого кров’ю та потом. Звісно, у картини є і соціально-політичний вимір. Вона просякнута ідеєю єдиного вільного світу без кордонів, без класових і расових упереджень. Але великою її робить саме той метафізичний вимір, якого нідерландський режисер досягає завдяки сміливій безкомпромісності митця, котрий не намагається догодити публіці, а говорить про своє, сокровенне. А таку розкіш нині може собі дозволити не кожен.
Певно, є якась закономірність у тому, що поетичне кіно легше зняти на чужому, ніж на своєму ґрунті. Параджанов, приїхавши в Україну з Кавказу, створив «Тіні забутих предків». Нідерландець Івайк зняв картину, сповнену ніжної і сурової поезії життя, приїхавши до Північної Африки. Може, сучасним українським режисерам, які марно намагаються розвинути традицію нашого поетичного кіно, варто спробувати свої сили десь на чужині? А в Україну покликати «чужинців», які свіжим поглядом подивляться на нашу здобрену потом та кров’ю землю.
Фестиваль на те і фестиваль — свято! — щоб приємно дивувати сюрпризами. Фестивальна нідерландська афіша виявилася по-справжньому святковою. Завершившись у Києві, вона відкриває різні грані нідерландського кіно для глядачів Вінниці, Львова, Одеси та Харкова.
Фото надане прес-центром МКФ «Молодість».
