«Щек — Кию... Ян — Тарасу!» (Манускрипт Войнича). Під такою назвою в Івано-Франківську (Лілея-НВ, 648 с.) 2015 року вийшли розшифровані пророцтва найзагадковішого в світі манускрипту, так званого «Рукопису Войнича».

Відомий український поет і перекладач із Канівщини Черкаського краю Олександр Мокровольський, який має понад півсотні перекладених книг з англійської, німецької, французької, іспанської, італійської мов, декодував чи дешифрував 116 загадкових листів, які, він вважає, належать ідейному натхненнику національно-визвольного руху Чехії, видатному діячеві Реформації Яну Гусу (1369—1415), якого було відлучено від церкви і спалено як єретика.
У Тараса Шевченка про Гуса є поема «Єретик». Хто не знає: «Запалили у сусіда Нову добру хату Злі сусіди...» Або: «Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить...» У 1905-му на Донбасі була поширена перероблена пісня з «Єретика»: «Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. А на московському престолі Кабан годований сидить...»
Чому Ян Гус так вабив Шевченка? Можливо, Тарас відчував пророцтво Гуса щодо української історії? З огляду на це, постать Гуса цікава нам — особливо нині.
Перекладач О. Мокровольський стверджує, що автор отих закодованих листів пророкував майбутнє України ще 600 років тому. Звісно, якщо це не підробка. А втім, і пророцтва Нострадамуса 450-літньої давності сприймаються не всіма.
При написанні своїх пророцтв Ян Гус вживав майже 16 мов, переважно європейських. Є й санскрит, іранізми, арабізми, гебраїзми, тибетизми, тюркізми, латина та ін. Рукопис нині зберігається у Бібліотеці рідкісних книг і рукописів Бейнеке Єльського університету. Радіовуглецевим аналізом американця Г. Годжінса визначено ймовірність написання манускрипту початком XV століття.
Розшифровувати і думати над таким текстом треба довго. Та хто це робитиме? Ентузіасти, поети. Бо люди звичайні навіть простого й дохідливого не читають, а якщо й читають, то не переймаються.
Якби ж устав із попелу Ян Гус і розказав зрозуміло!
Може, перекладач на себе бере забагато. Якщо вірити Мокровольському, то сам Ян Гус доручив йому розшифрувати оті листи, написані 600 років тому. Нібито Гус знав, що колись буде в Україні такий перекладач, от і пише йому: мовляв, Сашко, розшифруй мене.
Саме так, майже буквально. Дешифрування часом вражає: «А мову помсти уйми (погамуй) в онуках Степана Бандери о голові вулкану, алчущого вільх Ану» (с. 103)?
Стор. 105: «Дай Києву-Антії-Україні Писанок коб, тлумачення листів Огнь-Гуса!»
А також ще багато чого цікавого та незрозумілого, навіть містичного.
Інколи складається враження, що це малі діти видумали тільки їм зрозумілі слова і ними перемовляються. Частково здається, що текст не має логіки, переконливості. Але цей плуг оре глибоко. В багатьох зашифрованих листах Яна Гуса є пророчі слова про майбуття України в такі трагічні для неї дні. Можливо, це хоча б підбадьорить змучених непевністю і війною українців.
20\97: «Вмри, Москви ім’я, о лжі мові!»
Не зовсім зрозуміло послання перекладачеві на сторінці 181: «Стлумач Канева-Київа конву Яй — а-Том-атом в Антській мові листів!»
Але ось цілком ясно: «Обстоюй вільшану пам’ять законів українських!»
Московщина у Яна Гуса однозначно злочинна: «Геть ніж, Росіє газовойовнича!»
Гус-ясновидець пропонує Щеку вдарити «паутіну Паутіна!» (41\179). А сам він: «Із Богом оживаю я, Чех-Щек, на Майдані!» (42\183).
49. б\217. «...Україна нову еру приносить: стлумить низку війн цвинтаря світового...»
У книжці тлумачиться лише 116 листів, а лист 49\215 зазначає: «Вмер Іван Гус у Констанці, але лишив листів двохсот том для Півня степів Трої-Дніпра». Отже, ще десь існують 84 листи так званого манускрипту Войнича.
51\225: «У рік Овна (2015-й? 2021-й?) скінчиться, вщухне дивна, безвольна, безпатронна визвольна війна України з Москвою». Обрушиться, вмре РФ — хоча «Кия армія пасувала московській, були винищувані чільні гарнізони, злітні смуги аеропланові...»
56\247: «Вознесись на небеса з планети Землі, Україно! Живи з богами!» Повністю Україна вознесеться із земних шляхів у листопаді року Огняного Лева (Тигра; 2046-й? 2058-й?..) — «окляття здолавши, линучи літерами... Прамови...»
Хочеться вірити тільки в прекрасні пророцтва.
Далі йдеться про те, що Київ розкував світ зі сну тісного-тоскного... й «україноусто покаже Арпоксаєве нове князівство — Арпу-Європу Мальвану напророчену».
А що таке «й олкличе Москву еон Писанкового Заповіту речей Київа» — складно декодувати.
Чудова казка. Аби вже швидко все напророчене збулося...
Мудрована книжка, тобто писані листи Гуса-віщуна. Хоча є різнобій у датах, місцях подій. Та як же без цього? Чи можливо все передбачити на 600 літ наперед?
Гусові, який сповідав думки свої перекладачеві, можна й повірити. А якщо останній щось і придумав, то честь йому і хвала — хай спробує це зробити інший: підробити, перекласти й пророкувати. Принаймні, так патріотично.
Ці тексти місцями, як молитви. Але і як сакральна практика передбачення і вірування в сказане. Чи як священики вигонять диявола з людської подоби, а нам Ян Гус заповів вигнати дияволів з української землі і з кремля. Кремль у Гуса — з малої літери.
Передбачення смерті тлумача 10.8.2047 р., якого Гус називає любим онуком і покірним пасербом Нострадамуса (58\252), аж дивує. Не віриться, але читаєш-перечитуєш. Геніальна підробка чи відунство вищого класу?! Читати цікаво. Принаймні таланту в цьому передбаченні не відбереш, і це безсумнівно.
Згадується «Улліс» Д. Джойса, що його переклав Мокровольський. Може, саме цей твір і наштовхнув перекладача «потоку свідомості», постійного сюрреалістичного розпаду мислення на відкриття цих манускриптів Войнича-Гуса.
66\269: «Права справа споможе Україні! Схима (розкол) щезне!» Сашка Україна за письменницькі посвіди Письменником Року назве. А «Спізнання» книги Огнь-Гусової живе за планом своїм...»