«Согласие есть продукт непротивления сторон», — мудро зауважував герой «Дванадцяти стільців» Ільфа та Петрова. У випадку тарифів на енергоносії для населення така формула не працює. Незважаючи на те, що споживачів і комунальників пов’язують договірні стосунки, про рівне партнерство не йдеться. Хіба радяться зі споживачами, коли підвищують ціни на газ? А на електроенергію? Рішення приймаються за участю компаній-монополістів та чиновників, а людей просто ставлять перед фактом. За два роки тарифи на газ для населення зросли майже в 10 разів. Тож не дивно, що українці, які не можуть вплинути на комунальників, масово припиняють платити за енергоносії. З одного боку — зубожіння населення, доходи якого аж ніяк не зросли, а субсидію зможе отримати не кожен. З другого — негласний протест проти кріпацької системи, коли споживач прив’язаний до єдиного постачальника та не має права голосу.
Але виявляється, в розподілі «вершків», які знімають монополісти, також не все прозоро і справедливо. Про це — в публікаціях цієї сторінки.
«Комуналка» ще тільки зросте, а гарячої води вже немає
Вона зникла у помешканнях жителів Кам’янця-Подільського ще напередодні Травневих свят. Причому так раптово, що й для комунального підприємства «Міськтепловоденергія», котре й подає гарячу воду, це стало неприємною несподіванкою. А що вже говорити про споживачів, котрі у довготривалі вихідні опинились без такої важливої послуги. Якби йшлося про аварійну ситуацію, все можна було б зрозуміти. Та виявилося, причина — у боргах та розрахунках між різними підприємствами та установами. Звідки вони беруться? І чи винні у цьому споживачі, котрим дуже скоро доведеться платити за послуги вдвічі більше?
Маю борг, бо винні мені
У КП «Міськтепловоденергія» запевняють: підприємство справно платить за газ, який використовує для виробничих потреб, і має доволі високий відсоток розрахунків за нього. Та незважаючи на це, наприкінці квітня ПАТ «Хмельницькгаз» відключило постачання для котелень. Мотивували це тим, що тепловики мають борг у 4,9 мільйона гривень. А оскільки газівники самі потерпають від нестачі коштів, то активно борються з усіма боржниками. Причому саме так: коли просто перемикають газовий вентиль. Але й у теплоенерго не бачать за собою великої вини. Заборгованість справді є, пояснюють на підприємстві, але виникла вона через те, що «Хмельницькгаз» не приймає в розрахунок пільги і субсидії, які держава відшкодовує населенню, а вимагає оплату виключно «живими» грошима. Але всі кошти від сплати за теплову енергію надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання і розподіляються, зокрема, й для сплати за послуги «Хмельницькгазу», відповідно до алгоритму, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Через те, що населення заборгувало КП «Міськтепловоденергія» приблизно 10 мільйонів гривень, а бюджетні установи — ще 3,3 мільйона гривень, коштів на те, щоб повністю розрахуватися з власними боргами, підприємству не вистачає. До того ж держава не відшкодувала йому понад 12 мільйонів гривень різниці в тарифах. І виходить, що ця сума існує тільки віртуально, а погасити нею борги перед газовиками теж неможливо.
У «Міськтепловодоенергії» наполягають: фактично, заборгованість, яку наразі має підприємство, утворилася всього за півтора місяця, і щоденно її потроху виплачують. Раніше теплоенергетики надали газівникам графік погашення боргів, в якому пообіцяли ще в квітні сплатити два мільйони. Але з поточних надходжень підприємству вдалось віддати лише мільйон. Ще один передбачалось виплатити за рахунок того, що свій борг перед підприємством у 1,7 мільйона гривень погасить Подільський центр професійно-технічної освіти.
Але після припинення державного фінансуванні і навчальний заклад потерпає від безгрошів’я. Словом, усе можна пояснити приблизно так: я маю борг, бо мені не віддав боржник, якому заборгував той, хто не отримав кошти від свого боржника...
«Живі» кошти отримати важко
Особливо з урахуванням того, що йдеться про оплату конкретної послуги і товару. Переважна більшість споживачів обліковує кожен кубометр газу, літр гарячої води чи гігакалорію тепла. І так само чітко відраховує кожну гривню за ці послуги. Але вся система комунальних тарифів і оплат заплутана настільки, що врешті-решт ніхто не може звести кінці з кінцями. Причому починається це із плутанини у розрахункових книжках абонентів, а закінчується непорозуміннями між різними підприємствами і бюджетами. У тому ж Кам’янець-Подільському теплопідприємстві стверджують, що впродовж опалювального сезону його загальні надходження становили 126,6 мільйона гривень. При цьому 88,8 мільйона гривень сплатили за послуги газопостачання НАК «Нафтогаз України». Ще 5,8 мільйона — ПАТ «Хмельницькгаз» за розподіл газу. Суми чималі, і видно, що підприємство не ходило у злісних боржниках. Але це жодним чином не вплинуло на ситуацію: газ відключили — місто опинилось без гарячої води.
Лише 60 відсотків від загальної суми надходжень за опалювальний сезон на «Тепловодоенергію» — «живі» гроші, які виплатили населення, бюджетні установи і організації та інші споживачі. Решта — це переважно кошти, що становлять пільги, субсидії та незначні відшкодування за різницю в тарифах. Їх накопичилось чимало, але дочекатися надходження на рахунки підприємства не так-то й просто.
Ціни змінюються — проблеми залишаються
Уже з липня споживачів чекає не так відсутність гарячої води, як просто крижаний душ нових розцінок. Попередньо анонсовано, що для мешканців обласного центру вартість кубометра гарячої води підвищиться з 34 до 64 гривень, а ціна гігакалорії в опалювальний сезон із 600 гривень підскочить до 1,2 тисячі, у будинках без лічильників за квадратний метр доведеться платити більше 27 гривень замість нинішніх 14. І це не найвищі тарифи в області. Наприклад, у Волочиську та Старокостянтинові плануються ще більші розцінки, а найвищі тарифи очікуються у Шепетівці.
У Кам’янці-Подільському гаряча вода коштуватиме 68,98—74,44 гривні. Опалення стане в 41,06 гривні за квадратний метр житла або — у 1242,35 гривні за гігакалорію. Як вплинуть такі ціни на фінансовий стан підприємств і кожної родини, важко прогнозувати. Наразі централізоване гаряче водопостачання — найзбитковіше серед послуг, які надає Кам’янець-Подільське КП «Міськтепловоденергія». Його собівартість становить 37,4 грн. за кубометр, тоді як встановлений для підприємства тариф — 33,04 гривні. Ще більше витрат гаряче водопостачання потребує в літні місяці, коли втрати у мережі сягають не менше п’ятдесяти відсотків, а тариф відшкодовує лише 79 відсотків вартості послуги.
Та найгірше те, що і прогнозовані підвищені тарифи навряд чи змінять ситуацію на краще. Бо винести на своїх плечах такий фінансовий тягар населення просто не зможе. А нові субсидії та віртуальні гроші не наповнять каси підприємств. Тож перспектива нарощування нових і ще більших боргів — цілком реальна.
Інфографіка з сайту ГО «Публічний аудит».
