Херсонці сумують, і є з чого — замовкли столітні куранти на башті колишньої міської думи, а нині Художнього музею. Не розливається з висоти щогодини й мелодія змалечку знайомої пісні «Ой, Дніпро-Дніпро...»
Директор Художнього музею Аліна Доценко каже, що проблема не в механічних деталях. Електроніка, якою свого часу замінили механіку, працює справно, та й башта, на чиє укріплення витратили 80 тисяч бюджетних гривень, стоїть міцно. Біда в іншому: відпрацювали свій короткий вік потужні підсилювачі на башті, що розносили звуки знайомої кожному городянину пісні на багато кілометрів. А нова апаратура на заміну коштує не менше 18 тисяч гривень, і такої суми не знайти.
Художній музей фінансується з обласного бюджету, але облрада виділяти кошти на «супердинаміки» не поспішає — інших фінансових «дірок» треба затикати чимало. Адміністрація музею звернулася по допомогу до міськради, однак і там отримала відкоша: мовляв, з муніципального бюджету не можна давати гроші на заклад, що є обласною комунальною власністю. За законом, може, воно й правильно, однак куранти були й залишаються, насамперед, міською пам’яткою, що цікавить і численних гостей. Тож «мовчазні» куранти з поламаними підсилювачами туристичної привабливості Херсону не додають.
Дивина якась: і в обласній, і в міській раді чиновники за першої-ліпшої нагоди б’ють себе в груди, запевняючи, що готові на будь-що, аби туристів до нас більше приїжджало. Та коли для цього треба зробити бодай щось конкретне, одразу знаходиться тисяча «цілком законних» причин і пальцем не поворухнути.
Херсон.
