Двадцяту річницю Конституції України, як і попередні, знову відзначатимемо без великого Державного Герба. Чому з такими труднощами упроваджується один із наших символів, створення якого передбачено Основним Законом? Наскільки це питання актуальне через 25 років після проголошення незалежності? Думками з цього приводу ділиться учасник робочої групи з реформування державних символів, вінницький історик, член Українського геральдичного товариства Максим ЦАРЕНКО (на знімку).

Золотий тризуб на синьому щиті пізнаваний у світі

— У нашій групі понад двадцять фахівців, — розповідає Максим Царенко. — Група створена при парламентському Комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Очолює її відомий історик, співавтор малого Державного Герба Андрій Гречило, є в ній також і автори-розробники державних нагород — Олександр Сопов і Олекса Руденко. Якраз незадовго до нинішньої річниці Конституції завершено внесення пропозицій до законопроекту «Про державні символи України, порядок їх використання та захисту» (№4103-1), де, зокрема, йдеться і про великий Державний Герб. Проте одностайної думки щодо його впровадження не досягнуто.
За словами співрозмовника, половина членів робочої групи вважають, що нині це питання не на часі. Принаймні доти, поки не буде досконалого проекту великого Герба. Натомість пропонують прибрати слово «малий» з назви малого Герба і зробити цей символ єдиним. «Елементи малого Герба — золотий тризуб на синьому щиті — вже стали пізнавані у світі, — наголошує співрозмовник. — І цього достатньо. Прийняття великого Герба передбачено Основним Законом держави. Але ж скільки часу минуло від ухвалення такого рішення! До того ж ще не розроблено і не затверджено нормативно-правові акти щодо використання нового символу. А це потребуватиме значних витрат».
Співрозмовник звертає увагу, що використання малого Герба чітко виписано, тому не виникає проблем з його використанням. Якщо з’явиться ще один Герб, доведеться змінювати сферу використання малого Герба і заново прописувати порядок їх застосування. Це спричинить багато непорозумінь, не кажучи вже про додаткові витрати коштів. Не погоджується він і з твердженням окремих політиків про те, що великий Герб стане об’єднуючим чинником нації.
— Якщо націю не може згуртувати малий Герб, то де підстави сподіватися, що це зробить інший символ, — запитує співрозмовник. — Додавання нових знаків не змінить ситуацію на краще. А ось до погіршення може призвести. Самі себе заплутаємо із символами, а без цього не обійдеться, бо з’явиться підґрунтя для конфліктів на рівні політичних сил, окремих політиків.
М. Царенко нагадав, що свого часу члени геральдичного товариства пропонували закріпити в Основному Законі один Державний Герб. Натомість народні депутати в «конституційну ніч» 1996-го вирішили, що має бути два такі символи, і записали це у статті 20 Конституції.
Відтоді тривають суперечки, який має бути великий Герб. Проведено декілька конкурсів, зокрема національних, але експертним середовищем не схвалено жоден із проектів. До речі, авторами одного з них є двоє вінничан. У 1996 році переможцем визнали проект великого Герба доктора історичних наук Марії Дмитрієнко і кандидата історичних наук Юрія Савчука.
— На мою думку, їхній проект не може бути схвалений через використання в ньому корони, — зазначає Максим Царенко. — Цей елемент не притаманний нашій державі, бо в нас монархії у класичній формі не існувало. Натомість звичний золотий тризуб на синьому щиті став невід’ємним атрибутом нашої державності.

Кожна громада має право на власну символіку

— Право на власну символіку територіальної громади прописано в законі про місцеве самоврядування ще в 1997 році, — уточнює М. Царенко. — Це європейська практика — кожна громада має свої прапор і герб. На Вінниччині всі райони і всі міста мають таку символіку. Перша запровадила свої символи Вінниця. Було це ще 1993-го. Місто має великий і малий герби, а також прапор. Область має свої герб і прапор починаючи з 1997 року.
М. Царенко брав участь у розробці символів для окремих громад. Наприклад, створював їх для Вінницького району. Робив це разом з уже згадуваним кандидатом історичних наук Юрієм Савчуком. Нинішньої весни розробив їх для громади села Дорожне Вінницького району. Тепер працює над проектом символіки для ще одного села цього ж району — Бохоники.
— У зв’язку з виконанням закону про декомунізацію окремим громадам доведеться змінити свої символи, — наголошує Максим Царенко. — З одного боку, це суперечить вимогам геральдики, де цінується сталість символів. Із другого — змін не уникнути там, де елементи символів були «прив’язані» до старих назв.

Почесні звання кануть у Лету

— Робоча група також працює над удосконаленням системи державних нагород і почесних звань, — додає М. Царенко. — Державна система нагород не встигає реагувати на запити суспільства. Нішу поступово заповнюють громадські організації. Це нормальне явище. Однак таке заміщення має відповідати встановленим вимогам чинного законодавства. Для цього потрібен закон, який би регулював систему нагород: і державних, і відомчих відзнак та громадських організацій.
Одна з пропозицій членів робочої групи стосується створення Національної ради з питань нагородження.
Великий масив державних нагород і відзнак відійде в минуле. Як стверджує співрозмовник, робоча група пропонує скасувати всі почесні звання. Їх у нас налічується 36. Для порівняння: в Радянському Союзі було 56 почесних звань. «У цивілізованому світі не існує таких звань, — зауважує М. Царенко. — Якщо людину хочуть відзначити, її удостоюють державного ордена або медалі». Найболючіше буде скасовувати почесне звання «мати-героїня». Його пропонують переформатувати в державну нагороду чи відзнаку Президента під назвою «За відповідальне батьківство». Звичайно, із збереженням усіх встановлених пільг.
Також М. Царенко прогнозує скасування такої державної нагороди, як «іменна зброя». «Ми єдина у світі країна, де зброя є державною нагородою, — зауважує співрозмовник. — Тим паче що її може надавати не лише держава, а й міністерство».
— Потрібно запровадити нагороду для почесних іноземних гостей, — наголошує співрозмовник. — Поки що їм вручають наші ордени. Інколи безсистемно. Керівник однієї із сусідніх держав, уже колишній, за час візитів в Україну отримав майже всі наші ордени. А перший, кого нагородили орденом Свободи, став король Швеції.

Вінницька область.

До речі

Франція не має власного державного герба — ні великого, ні малого. В країні встановлено спеціальний символ держави, який офіційно не є гербом.

Фото автора.