Є певні традиції відзначення офіційних свят, майже обов’язкові для державних закладів культури. Але цьогоріч запорізький обласний театр імені Магара вирішив відзначити День Конституції України інакше. І запросив усіх охочих не на офіційне зібрання, а на вишуканий концерт самого Йоганна Штрауса в Олександрівському музичному саду.
Цю містифікацію придумав режисер Віктор Попов. Він вирішив пофантазувати на тему минувшини і уявити собі, що у ХІХ столітті знаменитий Йоганн Штраус-син приїхав до повітового Олександрівська (колишня назва Запоріжжя) задля участі у відкритті міського Музичного саду. А на концерт «офіційно» завітали городничий Сквозник-Дмухановський з родиною та інші гоголівські чиновники з дружинами. Отже, «Штраус-концерт» — це фантазія театру на тему нібито подій минулого. В ролях чиновників —артисти театру. В ролі повітового зведеного оркестру — оркестр театру, а капельмейстерами стали диригенти Олександр Сурженко і Сергій Скрипник. У вальсах і польках, з легкої руки балетмейстерів Тетяни Астаф’євої і Тамари Бобрової, закружляв балет театру. Відтворив автентичні картини містечка і створив образи Музичного саду художник відеопроекції Геннадій Лещенко, а про паркові альтанки і деталі гардеробу олександрівського бомонду подбала Наталія Петен-Ступакова.
Звісно, всесвітньо відомий музикант і не мріяв про вечір у провінції, але тутешній бомонд «доклав зусиль»... «Звідки така любов до музики?» — спитаєте ви. «З любові до своєї дружини!» — відповість вам Антон Антонович (Анатолій Сиротенко). Для неї, для любої Анни Андріївни (Світлана Ромашко), він і зважується на цю прекрасну авантюру. І авантюра з блиском вдається: оркестр зачаровує віденськими мелодіями, найкращі голоси повіту тішать аріями з оперет, балет виконує вальси та мазурки, а розпорядник свята Лука Лукич (Вадим Кир’ян) знай сипле жартами, каламбурами, розмірковує на тему «що таке життя в провінції» і видає експромти.
Зіркою свята, як і належить, стає пан Штраус — Михайло Савицький (та Дмитро Клопот): він чудово грає на скрипці, граційно вальсує, і як справжня європейська знаменитість, дарує глядачам блискучий зразок артистизму. Його диригентський номер «Полька-піццикато» — це витончена пантоміма, в якій поєднано внутрішню посмішку і добру сценічну й музикальну культуру. Серед інших яскравих епізодів концерту — лірично-іронічний номер пані Уховьортової (Алла Білоцерковець) та її чоловіка поліцмейстера (Максим Ігнатьєв): вона легко і натхненно виконує куплети Адель із «Летючої миші», а він «супроводжує» її спів як комічний паж. До речі, поєднання ліричності та легкої іронії — це якась особлива формула «Штраус-концерту», що виявляється в усьому: від драматургії до музики, від хореографії до сценографії. Фінал дійства суголосний цьому настроєві: після вальсу «На прекрасному голубому Дунаї» Антон Антонович авторитетно резюмує: свято вдалося; і нехай провінція — це діагноз, та ліки є.
І несамовито хочеться вірити, що ліки справді є. Від провінційності, від байдужості, від усіх «діагнозів» нашого суспільства. І цими ліками може бути театр. Розумний, сучасний, живий. Такий, який вміє створити автор «Штраус-концерту».
Запоріжжя.
Шанувальниці Штрауса — Анна Андріївна (Світлана Ромашко) та Марія Антонівна (Галина Астаф’єва).
