На відміну від школярів, студенти влітку не тільки відпочивають, а й проходять практику. Це обов’язкова складова навчального процесу. Керівництво вишів визнає: останнім часом складно знайти базу для проходження навчальної та виробничої практик — через кризу на ринку праці і слабку зацікавленість роботодавців у такій співпраці. Ситуація відрізняється залежно від навчального закладу та спеціальності, за якою готують студентів.

Формування навичок професійної діяльності на виробництві відбувається протягом усього навчального року, розповідають у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. «Наших студентів, майбутніх педагогів-філологів, на практику запрошують охоче, — розповідає кандидат філологічних наук доцент кафедри методики викладання української мови і літератури Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М. П. Драгоманова Юлія Романенко. — Зокрема, вони здобувають практичний досвід у 15-й, 200-й та 95-й столичних школах, а також у школах Київської області. Маємо відповідні угоди з понад десятьма середніми навчальними закладами».

«Це допомагає студентам знаходити роботу після закінчення вишу. Є можливість залишитися працювати там, де колись стажувався. Учителі зацікавлені в співпраці й готові ділитися знаннями й досвідом із майбутніми колегами. До речі, університет доплачує наставникам наших студентів-практикантів, але, на жаль, це невеликі кошти», — додає її колега Світлана Котляренко.

Майбутні журналісти і літредактори проходять практику в кількох видавництвах — ДП «Національне газетно-журнальне видавництво», ТОВ «МЦФЕР-Україна», ДП «Експрес-об’ява», а також у Київській організації Національної спілки журналістів України. «Знайти базу для практики нелегко, але цілком можливо, — розповідає кандидат філологічних наук доцент кафедри журналістики Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М. П. Драгоманова Олена Харитоненко. — Наші студенти здобувають досвід професійної діяльності під керівництвом редакторів таких часописів, як «Журналіст України», «Жінка», «Личности», «Однокласник», газети «Культура і життя». На жаль, видавництва неохоче йдуть на співпрацю. Ситуація на медіа-ринку така: кожен хоче отримати «готового», досвідченого фахівця, і при цьому не має наміру витрачати час на його виховання. Водночас є компанії, які відповідально ставляться до формування власного кадрового потенціалу, створюють базу вакансій і охоче співпрацюють з випускниками, які колись проходили у них практику».

Економістам та юристам, яких українські виші «продукують» у надлишковій кількості, влаштуватися складніше. Майбутній правознавець Олеся розповідає, що знайшла місце для проходження практики винятково завдяки родинним зв’язкам — двоюрідний брат дівчини працює в прокуратурі. «Просто «з вулиці» мене б туди не взяли», — відверто зізнається Олеся.

Деякі виші ставляться до цієї проблеми формально. Вимагають від студентів лише здати письмовий звіт про проходження практики. Справжній або «липовий».

Загалом молодь роботодавців не надто цікавить. Гостинно «зелених» студентів приймають хіба що в ІТ-компаніях, де майбутні програмісти вже з третього курсу починають працювати майже з повним навантаженням. Тут за «кураторство» над студентами досвідченим фахівцям, так званим менторам, істотно доплачують. Як і перспективним стажистам.

У приватних і державних структурах, які час від часу переживають чергову хвилю скорочень, не знайдеш охочих «панькатися» зі студентами. Вакансій там мало чи немає взагалі. Молоді фахівці начебто потрібні, але ніхто не хоче готувати собі конкурентів.

Трапляються й інші крайнощі: під виглядом виробничої практики студентів, особливо учнів профтехучилищ, примушують безплатно виконувати важку й непотрібну для здобуття майбутньої професії роботу. Відомі випадки, коли неповнолітні потрапляли в справжнє трудове рабство, працювали понаднормово і без вихідних. А замість обіцяної зарплати отримували від роботодавця лише квитки на потяг — щоб повернутися додому.

Іноді майстри виробничого навчання чи керівники виробничої практики відверто нехтують безпекою своїх підопічних. У червні тривожна новина надійшла із Чернівців. Учень Вищого професійного художнього училища №5 під час виробничої практики дістав опіки 40 відсотків тіла. П’ятнадцятирічний Богдан Боцвин постраждав від вибуху паяльної лампи, за допомогою якою мав зчищати фарбу під час ремонтних робіт у своєму навчальному закладі. Як розповіла «Голосу України» начальник відділу фахової освіти, ліцензування і атестації, позашкільної освіти та виховної роботи департаменту освіти і науки Чернівецької ОДА Лілія Бурченко, створена у департаменті комісія виявила низку порушень, за які доведеться відповідати керівництву училища. За фактом порушено кримінальну справу. Тим часом хлопцю доведеться щонайменше два місяці провести у лікарні.

Про те, як убезпечитися від ризиків, знають в аналітичному центрі CEDOS. Свого часу тут започаткували правозахисний проект. На сайті profrіghts.org серед іншого розміщено юридичні поради щодо організації наукової та виробничої практики.

Базою практики можна обирати підприємство, організацію чи установу, які відповідають спеціальностям підготовки студентів. 

Законодавство дозволяє студенту за погодженням з відповідальною кафедрою самостійно обирати для себе місце проходження практики, зокрема й за кордоном. В останньому випадку всі трудові відносини зі студентом регламентуватимуться законодавством відповідної країни. Передусім — визначення тривалості робочого часу. В Україні він не може перевищувати 24 годин на тиждень для практиканта віком від 15 до 16 років, від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для повнолітніх — не більш як 40 годин на тиждень.

Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.