Це обговорювали учасники круглого столу на тему: «Імплементація норм міжнародного гуманітарного права та Римського статуту Міжнародного кримінального суду до національного законодавства України», який відбувся у Верховній Раді за участю народних депутатів, експертів міжнародних, громадських організацій, представників Мін’юсту.

Учасники міжнародного експертного заходу оцінили перешкоди в чинному законодавстві України, що наразі не дозволяють притягнути до відповідальності за скоєння міжнародних злочинів, у тому числі й військових. На засіданні було презентовано проект закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення його гармонізації до положень Римського статуту Міжнародного кримінального суду», розроблений експертами за ініціативи Центру громадянських свобод.

Ця проблема набуває особливої ваги у зв’язку із військовою агресією на сході України, тимчасовою окупацією окремих територій Донбасу та анексією Криму. Однак іще залишається відкритим питання про можливість імплементації положень Римського статуту Міжнародного кримінального суду та стандартів міжнародного права у вітчизняне законодавство. У депутатів та експертів думки розходяться.

Римський статут Міжнародного кримінального суду встановлює чотири основні міжнародні злочини, за які настає кримінальна відповідальність: геноцид, злочини проти людяності, військові злочини і злочини агресії. До цього переліку також пропонується включити й інші види злочинів, зокрема, — екоцид.

Заступник Голови Верховної Ради Оксана Сироїд звернула увагу на те, що для України сьогодні норми Римського статуту набувають особливої ваги. Але, на її погляд, залишається відкритим питання — кого стосуватимуться ці норми? Основним принципом Римського статуту є те, що на національному та міжнародному рівні має бути гарантовано ефективне розслідування і покарання за злочини проти людяності та військові злочини. «Але зараз, з одного боку, назріла потреба в імплементації норм Статуту у вітчизняне законодавство та передбачення покарання за такі злочини, а з другого, — не визнано, що в Україні відбувається війна, немає військовополонених — є лише заручники, немає біженців — є лише внутрішньо переміщені особи», — вважає О. Сироїд. І у цьому контексті, на погляд заступника глави парламенту, абсолютно неприпустимі розмови про надання особливого статусу Донбасу, проведення виборів на окупованих територіях та амністію колаборантам.

Україна вже не перший рік долає безпрецедентні виклики, пов’язані з російською збройною агресією, зауважила голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. За її словами, те, що Російська Федерація у 2014 році окупувала Крим та розпочала криваву гібридну війну на Донбасі, загострило проблеми, які існували ще до воєнних часів, серед них — проблема безкарності. Ми вперше зіштовхнулися з такою величезною кількістю міжнародних злочинів проти миру і безпеки людства. «І цей масив злочинів упав на плечі недореформованої правоохоронної та судової системи, — вважає експерт. — І якщо в Києві скаржимося на кругову поруку правоохоронних органів та на упередженість судочинства, то можна тільки уявити, яким буйним цвітом розквітають усі ці ганебні тенденції на визволених територіях. Окрім того, розслідування на місцях залежать від політичної кон’юнктури».

Народний депутат Антон Геращенко висловив власну точку зору щодо імплементації Римського статуту. На його думку, імплементація Римського статуту Україною без імплементації Росією навіть «шкідлива» для нашої країни. «Україна в разі імплементації Римського статуту дає змогу видавати наших громадян для Міжнародного кримінального суду тоді, як ми не зможемо жодним чином притягнути до відповідальності російських громадян, які здійснювали військові злочини проти України, — зазначив А. Геращенко у коментарі «Голосу України». — При цьому Російська Федерація у себе веде облік, на її думку, злочинів українських військових проти громадян України і збирається все це використати проти України в Міжнародному кримінальному суді, якщо Україна імплементує Римський статут. Нагадаю читачам, що США, Китай, Ізраїль та Індія не імплементували Римський статут і сказали, що не збираються цього робити ніколи. З тієї причини, що, скажімо, Ізраїль веде постійно боротьбу за свою незалежність, обстрілюється ракетами з арабських територій, а ізраїльтяни у відповідь проводять операції, в ході яких гинуть зокрема  й жінки та діти. Судячи з Римського статуту, ізраїльтяни повинні видавати своїх льотчиків, солдатів, офіцерів Римському суду за те, що вони провели каральні операції проти арабів. А що робити ізраїльтянам, на голови яких сиплються ракети з сектора Газа? Якби Україна була Швейцарією чи Німеччиною, тобто країною, у якій немає ніяких війн, конфліктів, з нормальною правовою ситуацією, це можна було б робити. Але у стані війни однобічна імплементація Римського статуту некорисна і шкідлива для України».

Довідково

 Римський статут Міжнародного кримінального суду — міжнародний договір, що заснував Міжнародний кримінальний суд, прийнятий на дипломатичній конференції в Римі 17 липня 1998 року і набрав чинності з 1 липня 2002-го.

 Римський статут підписали 139 держав, але ратифікували угоду не всі. Україна підписала Римський статут Міжнародного кримінального суду 20 січня 2000 року, однак іще не ратифікувала його.

 Міжнародний кримінальний суд (МКС), який діє на підставі Римського статуту, є першою постійною міжнародною кримінальною інстанцією, покликаною допомогти покласти край безкарності осіб, які вчиняють військові злочини та злочини проти людяності. МКС є незалежною міжнародною організацією, розташований у Гаазі, Нідерланди.

Коментар

Заступник Голови Верховної Ради України Оксана СИРОЇД:

— Уже понад два роки Україна перебуває у війні. І поведінка окупантів та колабораційної армії «ДНР» і «ЛНР» є нелюдяною, і про злочини проти людяності на окупованих територіях свідчать звіти міжнародних організацій. Це — викрадення, тортури, інше нелюдське поводження і щодо цивільного населення, і щодо наших військових. Але, на жаль, сьогодні ми навіть не можемо притягнути тих, хто це чинить, до відповідальності за злочини проти людяності, — немає таких статей в українських законах. Однак воєнні злочини не мають строку давності. Нещодавно до відповідальності було притягнуто 90-річного нациста, котрий працював у таборі смерті у часи Другої світової війни. Тобто й через багато років ката знайшло правосуддя. І це приклад того, чому важливо мати у законодавстві такі статті. Ті люди, які зараз чинять страшні злочини проти українського люду, повинні бути притягнуті до відповідальності, — чи то тепер, чи через 10 років, чи, може, навіть через 50. Але щоб це настало, треба війну нарешті назвати війною і визнати, що Росія є окупантом, що на Донбасі — армія колаборанта, що в нас є біженці, які тікають внаслідок воєнних дій, не заручники, а військовополонені. Тільки тоді зможемо повноцінно застосувати закони, які встановлять покарання за воєнні злочини та злочини проти людяності.