Менше тижня залишається до кінця найважливішого етапу вступної кампанії — періоду подачі документів.

Дехто з абітурієнтів не квапиться пройти цю процедуру, бо намагається якнайточніше оцінити свої шанси: дізнатись про наявні бюджетні місця на бажані спеціальності (де передбачено фіксований обсяг держзамовлення) та кількість поданих заяв, порівняти свої досягнення на ЗНО з результатами суперників, які вже встигли зареєструватися. Поточні рейтингові списки претендентів на студентські квитки можна побачити на сайті vstup. info та на інтернет-сторінках окремих вишів. Дехто вже пошкодував, що поспішив подати документи в перші дні кампанії — не знаючи загальної картини. Від того, чи об’єктивно вступники оцінять свої шанси, залежатиме результат.
Киянка Олена має порівняно високі бали ЗНО, проте як запасний варіант  розглядає навчання на комерційних засадах: якщо не потрапить на бюджет.
За щастя вивчати в КНУ   іноземну мову і літературу дівчині доведеться викласти 38 тисяч гривень. Торік ця сума обмежувалася 30 тисячами. «Знання зростають у ціні, — посміхається дівчина. — Ви ж пам’ятаєте, що 2016-й в Україні оголосили роком англійської мови?» А от батькам Олени не до жартів. Найдешевший серед кількох вишів, які обрала донька, стане їм у 25 тисяч гривень — за рік.
У МОН кажуть, що не впливають на процес ціноутворення: вартість своїх послуг кожен виш визначає самостійно. Порівняно з доходами більшості родин ці суми захмарні. А от порівняно з витратами держави на підготовку студентів — виправдані. На «контрактників» витрачають більше коштів, ніж ті віддають до університетської каси. «Середня вартість навчання студента-бюджетника є вищою, ніж беруть зі студента-контрактника, — пояснює перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун. — За фактом це означає: коли виш безвідповідально набирає захмарну кількість контрактників, то дофінансовує їхню підготовку фактично за рахунок державного бюджету».
Приватні виші заманюють демпінговими цінами, а іноді — ще й агресивною рекламою. У цьому переконався ще один наш співрозмовник — Олег. Хлопець подав документи на спеціальність «аудіовізуальне мистецтво та виробництво» до КНУКІМ та кількох інших вишів. У найпрестижніших такий контракт коштуватиме до 38 тис. гривень. Хлопець сподівається, що пройде на бюджет, але його заздалегідь розчарували: «Кілька днів тому на мій мобільний зателефонувала невідома тітонька і завела таку розмову: мовляв, бали в мене невисокі, я ризикую не пройти на бюджет. На контракт до цього вишу я теж потрапити не зможу, сказала вона, й порадила записатись до приватного навчального закладу такого ж спрямування — Київського університету культури. Коротка назва — КУК. Перші півроку читати лекції будуть безплатно, «за рахунок закладу». 
Про те, що він має право навчатись за контрактом і в КНУКІМ, хлопцю не розповіли.
Цікаво, що ще за міністра Сергія Квіта МОН намагався позбавити КУК ліцензії, адже за п’ять років цей навчальний заклад не видав жодного диплома жодному бакалавру. В приватному виші студенти навчалися тільки перші три роки, потім їх переводили у державний університет — КНУКІМ, де через рік видавали диплом державного зразка. Цікаво, що всі ці три роки студенти КУК навчалися на базі КНУКІМ, а деякі з них навіть не розуміли, що за документами «приписані» до приватного вишу. Кому вони весь цей час платили гроші, для багатьох теж залишалося загадкою.
Через суд КУК своє право на освітню діяльність підтвердив, тому знову набирає студентів. Зокрема, завдяки «телефонній рекламі». Про те наскільки законні такі «дзвінки» і як запобігти цьому явищу, ми запитали Інну Совсун.
— У цьому конкретному випадку запобігти можна тільки за допомогою правоохоронних органів, бо це шахрайство з боку університету, — каже Інна Совсун. — Я знаю, що деякі університети, при яких є приватні виші, вдаються до такого: в державних встановлюють вищу вартість навчання (за контрактом. — Авт.), а потім абітурієнтам кажуть: ви будете (в приватному закладі. — Авт.) вивчати те саме, в одних і тих само аудиторіях, групах, але за менші кошти. Зрозуміло, що кошти ці йтимуть не в державну, а в приватну кишеню.
Тож майбутнім студентам радимо відповідальніше підійти до вибору навчального закладу і запам’ятати: якщо абітурієнти не проходять за конкурсом на «бюджетні» місця, вони мають право брати участь у конкурсі на «контрактні». Причому одна і та сама заява до одного і того самого вишу вважається поданою і на бюджет, і на контракт.