Півтора століття тому, 25 липня 1866 року, народився Модест Левицький (на знімку), що увійшов в історію як талановитий лікар. Серед його пацієнтів були Леся Українка та Іван Франко. Лікував, зокрема, й травами.
Не менш вправно Левицький лікував українську душу — словом зі своїх оповідань та романів. А ще достойно послужив українській державі за Симона Петлюри, виконуючи дипломатичну місію та обіймаючи міністерську посаду. За те за радянської влади Модест Левицький не був належно пошанований. Його вигідніше було забути та зректися. Але правда бере своє — нині ім’я Модеста Пилиповича як лікаря, письменника, мовознавця, перекладача, педагога, громадського і політичного діяча, дипломата повертається і достойно вписується в історію.
Десяток літ зі свого 66-річного життя Модест Левицький провів у місті Радивилові, що на Рівненщині. Провів вимушено, рятуючись від цензури та поліцейського переслідування. Бо в столиці, де він обіймав пост директора медичного училища, йому через «вільнодумчі погляди» заборонили перебувати. А Радивилів виявився крайньою точкою, на яку не поширювалося виселення. Далі — Австрійська імперія. Модест Пилипович із гіркотою сприйняв такий вирок. Одначе його душа виявилася такою, що їй зовсім не важлива місцина для служіння. Бо де б не жив, намагався бути корисним рідному краю, державі, яка в його уяві завжди уособлювалася з Україною.
Народився Модест Левицький у селі Вихилівка Проскурівського повіту на Поділлі (тепер Ярмолинецький район Хмельниччини). У юності для навчання обрав історико-філологічний факультет, де познайомився зі своєю обраницею. Зінаїда виявилася хворою на сухоти, і це не відхилило Модеста від коханої, а навпаки, переконало в тім, що за здоров’я, як і за щастя, треба боротися.
Пізніше, здобувши медичні знання, Модест присвятить цій місії усе своє життя. Він лікуватиме люд від найтяжчих тодішніх недуг — холери і сухот. Його пацієнтами, зокрема, були Іван Франко та Леся Українка. Родина Косачів вважала Левицького найбільшим медичним світилом. Хтозна, можливо, саме Модестова лікувальна практика подовжила життя Лесі Українці та її геніальній творчості.
За своє життя Модест Левицький був знайомим з багатьма відомими українцями. Це, зокрема, Борис Грінченко, Микола Лисенко, Михайло Грушевський, Іван Нечуй-Левицький, Дмитро Дорошенко. Останньому Левицький привідкрив глибинний пласт української історії на славних «Козацьких могилах».
Модеста Левицького українці цінували і як лікаря, і як справжнього патріота. Після лютневої революції йому запропонували пост головного санітарного лікаря залізниць України, а потім і директора культурно-освітнього департаменту Міністерства шляхів УНР. У січні 1919 року він стає радником українського посольства в Греції. А потім міністром здоров’я при уряді УНР (в екзилі) під проводом Симона Петлюри. Однією з його тамтешніх заслуг є відкриття санаторію для воїнів УНР.
Утім, найвидатнішим Модест Левицький став у літературі. Його твори видано у п’яти томах. Це оповідання, романи, дослідження з мовознавства, наукові праці з медицини. Мабуть, найбільше сучасний читач знає Левицького за його прозовими творами «Перша руїна», «Спогади лікаря», «Нобея», «Сини», «Кроваве поле», «Де правда?», «Згуба»... Вільно володіючи французькою, німецькою, польською, російською, латинською, грецькою мовами, ідишем, він здійснив й опублікував переклади багатьох творів зарубіжної літератури.
Пам’ять про Модеста Левицького зберегло багато дослідників. З-поміж них і письменник з Луцька Іван Корсак, який написав повість «Тиха правда Модеста Левицького». З Луцьком пов’язані й останні Модестові роки, його останнє страждання й благословення. Річ у тім, що через тридцять літ після його смерті, в 1960-х роках, у Луцьку радянська влада взялася ліквідувати одне зі старовинних кладовищ, на якому й знайшов вічний спочинок Модест Левицький. Українські патріоти домоглися перенесення праху письменника на інше кладовище — у Гаразджі. Відтак його прах спочиває саме там.
Євген ЦИМБАЛЮК, письменник, краєзнавець.
Млинів
Рівненської області.
Фото з архіву.
