Авіація стоїть на землі, а посіви обробляють з бочок на колесах.


Важка битва за врожай озимих на Херсонщині завершилася безперечною перемогою селян, котрі зуміли зняти з ниви непоганий врожай. Та наразі аграріям ще треба зберегти посіви соняшника та кукурудзи, на які після дощових весни й початку літа просто-таки напосілися грибкові хвороби. Проти них діє тільки обробка хімікатами, і проводити її треба частіше, ніж звичайно. Найефективніше опилювання з повітря, та за послуги літачка, обладнаного відповідним устаткуванням, зараз беруть по 140—180 гривень з розрахунку на гектар. І то літаків не вистачає: їм на заміну частіше піднімають у повітря дельтаплани. А більшість орендарів і фермерів задля економії поготів обмежується традиційною бочкою із шлангом та розпилювачем. Це при тому, що поруч із полями «на приколі» стоїть ціла флотилія сільськогосподарської авіації!


На майданчику біля Херсонського аеропорту вишикувалася «зграйка» літаків АН-2, які належать одному з державних підприємств. Та з 26 «кукурузників», що є на його балансі, на обробку полів вилітають, у кращому випадку, всього чотири. Інші потребують ремонту, а для ремонту, як завше, катма грошей. Держава відновлення цивільних літаків не фінансувала навіть у кращі роки, а заробити на це самотужки авіаторам годі й мріяти. Зачароване коло: щоб заробляти гроші, треба спочатку їх віднайти, щоб підняти малу авіацію на крило. Вихід був би в продажу всього цього занехаяного господарства приватним інвесторам. І п’ять років тому підприємство таки включили до списку держпідприємств, що підлягають приватизації. Але надія на краще у пілотів і техніків швидко розвіялася.


Під час інвентаризації майна, яке підлягало внесенню до статутного фонду підприємства, виявилася нестача літака АН-2 з номером 54925 та двох авіаційних двигунів АШ 621-Р. І літак, і двигуни ще 31 березня 2009 року здали в оренду київській фірмі начебто для використання в Африці. Тепер ані літаків, ані орендної платні, ані фірми. Через неможливість сформувати статутний фонд підприємство зі списку на приватизацію виключили, а потім так і не поновили в ньому, попри звернення до Мінінфраструктури та уряду. І спитати за це неподобство, по суті, ні з кого — на підприємстві з того часу директори мінялися разів із п’ять, а одного з них навіть «посадили».


Прикметно, що працівники ФДМУ погодилися ділитися з автором цією інформацією тільки на умовах анонімності. Бояться, що «позичальники» літака й двигунів прийдуть уже по їх душі. Та й покарають за створення загрози такому чудовому бізнесу — забрати майно в держави, і заробляти на його використанні невідомо в яких краях.


Так чи інакше, але флот «кукурузників» завмер без руху на злітно-посадковій смузі у Херсоні. А посіви в сільських районах області трударі по-дідівськи «опилюють» з бочок. Часом ще й самі при цьому труяться.

Херсонська область.