Цю жінку добре знає не одне покоління новоукраїнців. Трудова діяльність Людмили Вишневецької розпочалася на посаді старшої піонервожатої ЗШ №4. А через деякий час вона вже працювала вчителем початкових класів. Дитяча мрія робити добро, сіяти вічне та прекрасне втілилась у життя, даруючи задоволення і самій Людмилі, і тим, хто, перебуваючи поряд із нею, ніби був під невидимим покровом її милосердя та людяності.
Майже 25 років пропрацювала Людмила Вишневецька в стінах найбільшої в Новоукраїнці школи №6. Свою педагогічну кар’єру жінка завершила в 2004 році. Тоді їй, заступнику директора з навчально-виховної роботи, запропонували перейти на державну службу.
Вийшовши на відпочинок за вислугою років, вчитель із 27-річним педагогічним стажем... стала працювати в Новоукраїнській районній державній адміністрації.
Знову за роботою минали рік за роком — тепер уже в державній установі. Аж поки новообраний міський голова Новоукраїнки Олександр Корінний, фактично її вихованець, якого Валентина Дмитрівна знала із самого дитинства і з яким працювала в райдержадміністрації, не запропонував їй потрудитися разом на міську громаду. Того року всі 29 депутатів, які були присутні на сесії міської ради, одноголосно проголосували за її кандидатуру на посаду секретаря міськради. Одностайно підтримали Людмилу Вишневецьку всі 26 депутатів новоствореної вже Новоукраїнської об’єднаної громади — представники п’яти партій і цього року. Втретє. А перед цим вона вкотре стала депутатом, хоча і балотувалася до міської ради по іншому, ніж у попередню каденцію, округу. Проте новоукраїнці знову повірили їй, віддавши переважну кількість голосів.
Особливо цінною властивістю Людмили Вишневецької є здатність генерувати купу гарних ідей, мати власне бачення розв’язання тієї чи іншої проблеми, до яких справді варто дослухатися, стверджують колеги. Ніби генератор добрих справ, вона прагне зробити світ навколо себе трішечки світлішим і кращим.
Незважаючи на графіки прийому, кабінет секретаря міськради Валентини Вишневецької завжди відкритий для відвідувачів. Хтось приходить сюди по матеріальну допомогу, а хтось просто поговорити, порадитися, розповісти про особисту проблему, отримати роз’яснення чи консультацію з того чи іншого питання.
Знедолені люди приходять до неї часто. Комусь вона допомагає порадою та сприянням у розв’язанні особистої проблеми, комусь — власними коштами, а декому і... їсти з дому принесе. Так було й коли в район потрапили кілька родин переселенців, яких тимчасово розмістили в лікарні. Саме Людмила Вишневецька, родина директора районного музею Миколи Гаращенка та кілька інших небайдужих новоукраїнців, стали готувати для них їжу...
На запитання, що є причиною такого захоплення роботою, Людмила Вишневецька, озираючись у минуле, констатує: «Тут робота значно жвавіша, більше спілкування з людьми, а головне — можливостей реально їм допомогти і брати участь у розв’язанні проблем усіх містян. Намагаєшся не лише почути кожного жителя, взяти найактивнішу участь у вирішенні поставлених перед містом завдань, а й працювати на упередження проблем, які можуть виникнути. Звісно, справа ця не з легких і не завжди вдячних. Та головне — відчуття того, що ти не залишився байдужий до проблеми конкретної людини чи всього міста, і якимось чином долучився до їх розв’язання».
Серед таких, нагальних нині для міста, напрямів — допомога учасникам АТО, їхнім сім’ям. Уже цього року в міській раді знайшли можливість виділити учасникам АТО, їхнім родинам та на вирішення інших питань малозабезпечених громадян півмільйона гривень. До такої допомоги працівники міськради, серед яких і Людмила Дмитрівна, часто долучаються власними коштами.
Два роки тому за клопотанням громади, віддаючи належне відданості Людмили Вишневецької своїй справі, високому професіоналізму та нескінченному бажанню служити людям, Президент України відзначив її орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
«Мені поталанило працювати з неперевершеними, небайдужими людьми. Не кожному дано перейнятися чужим болем, розібратися в ситуації, прийняти правильне рішення та допомогти. Але мої колеги вже не перший рік показують, що відданість своїй роботі може бути не просто професійним обов’язком, а покликом серця», — розповідає секретар міськради про команду, в якій їй випало працювати.
Їй легко спілкуватися з людьми, тому що вона ніколи не шукає компромісів із власною совістю і відкрито каже про те, що думає і що відчуває серцем. А якщо ці якості поєднані ще й із професіоналізмом та відданістю справі, які притаманні цій жінці, то стає зрозуміло, що такі люди є взірцем роботи в органах місцевого самоврядування.
Кіровоградська область.
На знімку: знана місцева майстриня Валентина Чайковська вручає улюбленому секретареві Людмилі Вишневецькій (праворуч) вишивку-оберіг.
Фото з архіву автора.
