Йосип Балюк (на знімку) працює оператором шкільної котельні в селищі міського типу Великі Коровинці Чуднівського району Житомирщини. Він власник патенту на винахід №86845. Чи багато ви знаєте операторів котелень, в яких є такі документи? Про сам винахід трохи згодом, спочатку про його автора.

 

 

2 лютого 2017-го виповниться 60 років його трудового стажу. Це офіційно, за трудовою книжкою. Але почав працював ще до того, як зробили перший запис, тож насправді вже минуло 60 літ відтоді, як став доглядати телят на фермі. У ті часи починали працювати після семи класів.


Потім був Смілянський технікум харчової промисловості. У дипломі запис: технік-технолог цукрового і крохмально-патокового виробництва. Чверть століття працював на місцевому цукровому заводі. Тепер зрозуміло, чому він саме такий фах обрав? Був техніком-технологом, начальником зміни.


А у шкільній котельні він уже 21-й рік. Брав участь у її створенні. Саме тому вона й відрізняється від інших.


Чим? Про суть тих змін у бібліографічних даних до патенту на винахід сказано так: «1. Спосіб підтримання необхідної кількості мережевої води в системі централізованого водяного опалення, який включає контролювання необхідної кількості води за рахунок вимірювання рівня води в розширювальному баку з подальшим його поповненням додатковою водою за рахунок додаткових джерел, попередньо провівши підготовку додаткової води, який (тобто спосіб. — О.Л.) відрізняється тим, що додаткову воду одержують із димових газів, що відходять від генератора тепла в результаті спалювання природного газу в середовищі атмосферного повітря, при цьому димові гази охолоджують до температури нижче 1000С, направляючи їх у пристрій конденсації парів води з димових газів, а поповнення води до необхідної кількості проводять шляхом збору конденсату в системі відводу димових газів і направленням конденсованої води в систему централізованого водяного опалення, при цьому одержують додаткову воду з рН=7,5...7,8, а її підготовку здійснюють тільки шляхом видалення механічних домішок».


Популярно про це можна сказати так. Горіння природного газу — це процес розпаду метану на вуглекислий газ і воду, який супроводжується виділенням тепла. Коли димові гази охолоджуються до температури нижче ста градусів, вуглекислий газ вилітає в трубу, водяна пара конденсується і використовується для підтримання необхідної кількості мережевої води. Йосип Каленикович стверджує, що якби конденсувати всю пару, яка утворюється під час спалювання газу в Україні, вийшло б по тонні води на кожного жителя.


Слово «відрізняється» зустрічається в бібліографічному описі ще сім разів. Розповідати про все було б надто складно, адже довелося б пояснювати, що таке «рекуператор», «напівтор» тощо. Але одне все-таки варто виділити. Під час експлуатації системи водяного опалення відбуваються нормативні безповоротні втрати води. Поповнення її запасу водою з конденсованої пари — це спосіб запобігання утворенню карбонатних відкладень на поверхнях системи опалення, тобто того, що в народі називають «накипом». Оператор котельні хвалиться, що за 12 років у систему ні разу не доливали «сторонньої» води.


Йосип Каленикович стверджує, що його вода лікувальна, декому допомогла позбутися стійкої недуги. Може, й так, не буду ні підтверджувати, ні спростовувати.


Але є й те, що не ввійшло в патент, бо це, швидше, раціоналізаторська пропозиція. Винахідник наполіг на тому, щоб замість насоса потужністю 45 кіловатів поставили однокіловатний. Не вірили. Але все працює. Він назвав цифри заощаджених кіловат-годин. Вони вражають.


Цей винахід Й. Балюка може значно зекономити кошти на опалення і багатоквартирних будинків. Однак головною проблемою для Йосипа Калениковича є те, що нові його ідеї не знаходять підтримки: їх відкидають, мотивуючи, що це неможливо. А самотужки їх не реалізувати.

Житомирська область.


Фото надано автором.