Майдан-толока, гончарний горн, декорована хата площею 70 квадратних метрів — це частина вулиці всесвітньо відомого трипільського мега-поселення Тальянки поблизу Умані на Черкащині, знайдена цьогоріч археологічною експедицією під керівництвом Олексія Корвін-Піотровського.

 

Досліджуване протомісто, що займало 450 гектарів, шість тисяч років тому було найбільшим поселенням в Європі й нині включено до списку найбільших древніх міст в історії людства. Результати геомагнітної зйомки свідчать, що в Тальянках в часи його розквіту було до трьох тисяч будівель, розташованих колом. Про те, як в них жили наші пращури, що витворили унікальну, вишукану мальовану кераміку (виготовляли не лише миски, горнятка, горщики, а й ложки, метрові зерновики чи манюсінькі кубки), ученим докладно розповідають знайдені об’єкти.


Учений секретар Інституту археології НАНУ, кандидат історичних наук Олексій Корвін-Піотровський, що «копає Трипілля» вже 37 років, обережно переступає поріг хати, спаленої при переселенні на нове місце її ж власниками. Незважаючи на те, що з того дня минули тисячоліття, чітко видно не лише контури стін, а й деталі інтер’єру.


— Спочатку ми входимо в сіни, де зберігалося збіжжя, робочий інвентар, — розповідає археолог. — З них двері ведуть у житлову частину, де праворуч стояла піч, ліворуч — зернотерка, довга лава. Важливим елементом у кожній трипільській хаті був вівтар. У цьому житлі через кругле віконечко на нього весь день падало світло.


Неподалік хати — майдан-толока. Тут збиралися члени роду і всі разом (ця традиція до сьогодні збереглася в українських селах) місили глину для будівництва житла. Поруч — гончарний горн.


— Його висота — півтора метра, — продовжує розповідь Олексій Корвін-Піотровський. — Торік у Доброводах археологи відкопали ще більшу гончарну піч, в якій випалювали метрові посудини для зберігання зерна. Ці горни складної конструкції, подібних не знайдено ніде у світі. Як і елеватора, виявленого у цьому ж селі.


У хатах, що спалювали, трипільці залишали усе своє майно, тож тут збереглося чимало посуду. Масштаби гончарного виробництва в ту добу, як і його довершеність, вражають дослідників. Крім посуду, трипільці з глини випалювали деякі елементи хатнього інтер’єру, наприклад, печі і вже готовими вмонтовували їх в своє житло.


— А ще дитячі іграшки, моделі будинків, саней, фігурки людей та тварин — бичків, свиней, — долучається до розмови директор Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», що у селі Легедзине на Черкащині, Владислав Чабанюк. — У фондах нашого музею тисячі унікальних експонатів, вивчаючи які, розумієш — скільки років гончарству, стільки років й Україні.

 

Археолог Олексій Корвін-Піотровський під час досліджень трипільського протоміста Тальянки.


Фото автора.