Перше вересня в Україні відзначається як День знань, свято Першого дзвоника.
Саме цього дня радісними та галасливими голосами дітей, учнів знову наповняться світлі класи загальноосвітніх навчальних закладів, шкіл-інтернатів, спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, початкових спеціалізованих мистецьких, професійно-технічних навчальних закладів, коледжів, технікумів, інститутів, університетів, академій.
Перше вересня — це символ нових починань та ідей, творчого пошуку, перспектив і можливостей, які відкриваються перед українським народом.
У цьому році День знань та свято Першого дзвоника є продовженням святкування 25-річчя проголошення Декларації про державний суверенітет України та 1028-річчя Хрещення Київської Русі.
Відроджено проведення військового параду за участю трьох ПРЕЗИДЕНТІВ УКРАЇНИ Кравчука Леоніда Макаровича, Кучми Леоніда Даниловича, Ющенка Віктора Андрійовича, які мали повне право бути на центральній трибуні тому, що вони всупереч терористичному акту, катастрофам, аваріям, «природним» катаклізмам, тому, що їхні сім’ї і діти були під постійним пресингом, завжди були з українським народом, взяли на себе весь негативний удар трансатлантичних структур, забезпечували і забезпечують збереження і розвиток економіки, науки, освіти, професійних, виробничих, військових шкіл, української мови, українського народу, допомагали українцям діаспори. На параді гідно були представлені наукові, освітні, професійні та військові школи Михайла Янгеля, Сергія Корольова, Івана Богуна, В’ячеслава Малишева, Івана Черняховського та інших. Сучасні військові школи, сучасну техніку, які були представлені на параді за 1,5-2 роки не відновиш, не відродиш, не побудуєш. Сторонні консультанти, наставники та поводирі українському народу не потрібні. Український народ не грішив, і його не обдуриш.
Тристоронній хресний хід українського народу всупереч «заокеанським рекомендаціям», діям «антиземлян», силовому та політичному протистоянню, провокаціям завершився на Володимирській гірці 240-тисячною православною молитвою в ім’я МИРУ. Святі Отці, Святі Ікони, Святе Євангеліє. Діти і дорослі були одягнені у святкові та білі вишиванки, радісні, духовні обличчя, народні, релігійні пісні. Панувала БОЖА БЛАГОДАТЬ.
У роки воєн, голодомору, геноциду, у важкі часи науковці, освітяни, професійні школи завжди об’єднувалися та працювали в площині білої одежі, енергетики добра, духовного живого слова. Справедлива і праведна дорога українського народу освячена і має відповідні ступені захисту. Одним із ступенів захисту українського народу є броньований, живий, космічний шов Є. О. Патона, Б. Є. Патона, який об’єднує український народ, правий і лівий береги Дніпра, забезпечує зв’язок українського народу, українського пастуха та землероба, львівського дядька з Космосом, із Всесвітом.
Ніякі суверени, барабанні бої, зашморги та фільтри не блокують дзвінкий голос українських дітей, духовний голос українського народу.
Народження українських дітей як на території України, так і за її межами супроводжує, захищає, освячує ветеран війни в Афганістані, представник українського роду православних священиків Михайло — священик Української православної церкви.
Нині об’єдналися гармонійні закони природи з діяльністю науковців, освітян, професійних шкіл, їм допомагають Божі птахи, чисте голубе небо, освячує веселка.
Науковці, освітяни, професійні школи розробили та використовують технології та зміст освіти на рівні Миру, Культури Миру. Дипломатичному корпусу України доцільно відновити цей рівень роботи та взяти на озброєння принципи міністра закордонних справ «Ні».
День знань об’єднує весь український народ, а також тих, для кого пролунає перший чистий духовний дзвоник, для тих, хто вирішив опанувати кваліфіковану професію, наполегливою працею зміг здобути звання студента чи вже рухається професійними сходинками, і звичайно, тих, хто присвятив своє життя нелегкій освітянській ниві. Це свято радості, добра, гармонії, гуманізму, мудрості, копіткої людської праці і світлих надій.
Саме цього дня ми вшановуємо вчителів, педагогів, викладачів, їхню неоціненну щоденну титанічну роботу розуму і серця. Вони широко відкривають простір науки добра, діляться своїми знаннями, життєвим досвідом, відкриваючи світ учням, молоді, співпрацюють з ними та одночасно навчаються у них.
З особливим хвилюванням чекають на День знань учителі, науково-педагогічні працівники, науковці.
У цей день з теплотою вітають першокласників, які вперше сідають за шкільну парту і перегортають сторінки свого Букваря, перших підручників. Нехай їхня подорож в країні знань буде радісною та захоплюючою впродовж всього життя. На цьому шляху мають об’єднати свої зусилля учні, студенти, науковці, науково-педагогічні та педагогічні працівники, методисти, батьки, державні службовці. Вони мають співпрацювати в площині — роби з нами, роби, як ми, роби краще за нас.
Окремі вітання приймають першокурсники вищих навчальних закладів. Попереду у них один із найкращих періодів життя. Від усієї душі бажають, щоб їм скорилися найвищі вершини основ науки, здійснилися найсміливіші професійні задуми.
Зичимо всім учням, студентам, учителям і викладачам міцного здоров’я, творчої наснаги, щастя та благополуччя. В українського народу традиційне шанобливе ставлення до особистості дитини, учня, студента, учителя, науковця, їхньої кмітливості та мудрості. В критичну ситуацію український народ рятує перш за все дітей, учнів, жінок, святі книги.
Це надзвичайно хвилююче свято для батьків, які відряджають дітей до школи, професійно-технічного та вищого навчального закладу. Бажають батькам, бабусям і дідусям витримки і терпіння. Низький уклін батькам за те, що внаслідок їхньої підтримки, у тому числі і фінансової, збереглася та розвивається сфера освіти України.
Всеукраїнська подяка та низький уклін директорам, ректорам навчальних закладів, які, попри економічні негаразди, зберігали та розвивали педагогічні та наукові, професійні колективи і школи, придбавали сучасну техніку, обладнання, оснащення, створювали умови для наукової організації навчального процесу, праці педагогічних, науково-педагогічних працівників, учнів, студентів. Директор, ректор навчального закладу — це головні особи, уповноважені державою на реалізацію загальнодержавних, стратегічних завдань. Вони є одночасно і науковцями і дипломатами, педагогами-наставниками і організаторами, особистостями, лідерами, культурно-моральними авторитетами. Український народ пишається такими директорами і ректорами навчальних закладів, як Василь Сухомлинський, Антон Макаренко, Олександр Захаренко, Мар’яна Босенко, Людмила Бойко, Василина Хайруліна, Анатолій Сологуб, Олена Онаць, Ірина Козіна, Марія Смірнова, Іван Зязюн, Леонід Яворський, Петро Танасійчук, Анна Кушнір, Андрій Стецюк, Ольга Авраменко, Володимир Адашинський, Людмила Висоцька, Валерій Булгаков, Валерій Гриценко, Роман Дадак, Олег Домінський, Олександр Мельник, Сергій Мироненко, Василь Пиндус, Анатолій Похресник, Олександр Яковенко, Віктор Скопенко, Леонід Губерський, Михайло Згуровський, Віктор Андрущенко, Геннадій Півняк, В’ячеслав Щебанін, Дмитро Мельничук, Петро Мельник, Володимир Сливка. Цей перелік можна і необхідно продовжити.
Особлива подяка працівникам місцевих органів державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які, незважаючи на неодноразово нав’язану та профінансовану «політичну волю», забезпечили координацію центральних органів влади, Національної академії наук України, галузевих академій наук з навчальними закладами та установами областей, міст, районів; функціонування та розвиток сфери науки і освіти; реалізацію права громадян України на якісну освіту; підтримали позитивні напрацювання науковців, науково-педагогічних, педагогічних працівників, побажання дітей, учнів та студентів; у критичних моментах діяли на випередження, в мінімізації, у тому числі духовних, екологічних, політичних, глобальних проблем.
Фундамент незалежності, суверенітету, соборності держави України закладався Законом України «Про освіту» від 23 травня 1991 року, проект якого розроблявся під керівництвом міністра народної освіти України Володимира Фоменка, який пройшов практику від учителя до завідуючого районним відділом освіти, начальника обласного управління освіти, першого заступника міністра народної освіти України, міністра народної освіти України. Освіту він розглядав як комплекс фундаментальних наук, формування наукових, професійних шкіл, який потребує міжнаукових, міждисциплінарних взаємозв’язків, зв’язку з практикою виробництва, життям.
Враховувалося, що духовні закони, закони природи, закони розвитку особистості, закони організації навчально-виховного процесу, пізнання та засвоєння інформації — незмінні, та їх необхідно дотримуватися. Серцевиною розвитку освіти розглядалися дитина, учитель, батьки як особистості. Володимир Михайлович посягав енергію букви не тільки розумом, а й серцем на рівні голосу гармонії звучання камертона, голосу передзвону дзвонів Собору. Мав церковно каліграфічний почерк. Основним джерелом його ідей був український народ та наукова база однієї з найкращих освітянських бібліотек центрального органу управління освіти в Європі. За твердженням заокеанських резидентів, освіта України забезпечила формування на початку дев’яностих років наукової, освітянської, професійної гвардії.
Одним із помічників його був Євген Степанович Березняк (відомий українському народу і світу як майор Вихор), який відродив українську освіту у м. Львові. Під його керівництвом розвідувальна група врятувала польське м. Краків від знищення. Він брав участь у відродженні освіти України після Великої Вітчизняної війни, був автором багатьох наукових розробок із проблем розвитку освіти України, членом Ради Миру України, Герой України. Під час Великої Вітчизняної війни його позивний був — ГОЛОС. В його честь українці посадили яблуню.
Міністерство народної освіти України об’єднувало свої зусилля з центральними органами влади, у тому числі з Верховною Радою України. Український народ пам’ятає ту титанічну працю, яка проводилась для відродження, відбудови науки і освіти України всім миром, коли Головою Верховної Ради України був Сидір Ковпак — двічі Георгіївський кавалер, Герой, командир партизанського з’єднання. Він знав ціну добра не з теорії, а з життєвого досвіду, не раз вступавши в боротьбу зі злом заради життя, заради майбутнього українських дітей, українського народу. На печерський пагорбах, поряд із щоденною титанічною працею загальнодержавного рівня, він посадив, виростив і доглядав сад.
Цю естафету продовжили міністри освіти Іван Зязюн, Петро Таланчук, Михайло Згуровський, Валентин Зайчук, Василь Кремень, Станіслав Ніколаєнко.
У розробці проектів законів у сфері освіти, державних програм, доктрин брали участь начальники управлінь освіти Київської міської та обласних державних адміністрацій Іван Дзямулич, Олексій Гладчук, Анатолій Зубко, Михайло Брегін, Анатолій Тимчик, Георгій Філіпчук, Борис Тетерятник, Анатолій Вовк, Олександр Сидоренко, Ганна Тимошко, Леонід Фурсенко та інші, директори центрального та обласних інститутів удосконалення педагогічних працівників Микола Дробноход, Віктор Олійник, Ганна Маслай, Віктор Слюсаренко, Едуард Саф’янц, Ярослав Самофал та інші.
Особливо необхідно відзначити науково-системну роботу працівників Науково-дослідного інституту українознавства під керівництвом Петра Кононенка щодо розробки методології, змісту українознавства, навчальних програм, методичних рекомендацій, створення кафедр у вищих навчальних закладах, формування мережі експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів з проблем українознавства, затвердження обласних, регіональних програм з українознавства, навчання українців діаспори.
Учені Національної академії наук України та національних галузевих академій наук зробили значний внесок у розвиток законодавства у сфері науки, освіти, інтелектуальної власності та інноваційної діяльності. Головами комітету з питань науки і освіти були академіки НАН України Павло Кислий, Володимир Сторіжко, Володимир Семиноженко, а також науковці Станіслав Ніколаєнко, Максим Луцький, Володимир Полохало. У комітеті працювали академіки НАН України Костянтин Ситник, Петро Толочко, Василь Кремінь, академік НААН України Михайло Зубець, член-кореспондент НАН України Сергій Дорогунцов, академіки Національної академії педагогічних наук України Віталій Курило та Георгій Філіпчук. Сьогодні у комітеті працюють академік НАН України Володимир Литвин та член-кореспондент НААН України Іван Кириленко, доктори наук Володимир Співаковський, Михайло Поплавський, кандидат наук Тарас Кремінь та Олексій Скрипник. Основні напрями діяльності комітету — забезпечити збереження, стабільний розвиток науки і освіти і професійних, військових, економічних шкіл України; відродити інженерні, технологічні, природничі, фізико-математичні школи України, забезпечити безплатне харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів, максимально врахувати напрацювання та пріоритетні напрями, у тому числі інноваційного розвитку освіти і науки; фінансування з 2017 року освіти на рівні не нижчому 7% та науки 0.5 % Державного бюджету України.
Науку і освіту України доцільно розвивати на основі духовності та цінностей українського народу за напрямками: наука і освіта в Україні, наука і освіта для України, наука і освіта про Україну. Головний оціночний критерій — не нашкодити.
В основі всіх загальнодержавних рішень мають бути наукові напрацювання, науково-експертна оцінка і прогноз та узагальнені пропозиції місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Національна академія наук України нині зробила суттєвий внесок у науково-технічне забезпечення розв’язання актуальних народногосподарських проблем, зроблених за цільовими прикладними програмами з розвитку ядерної енергетики та застосування радіаційних технологій у галузі економіки, видобування та переробки мінеральних ресурсів країни, забезпечення безпеки та подовження ресурсу експлуатації конструкцій, споруд та машин, оцінки стану морського середовища та ресурсної бази Азово-Чорноморського басейну, створення адаптивної об’єднаної енергетичної системи України.
Учені-суспільствознавці виконали значний обсяг актуальних досліджень і підготували чимало обґрунтованих пропозицій з проблем розвитку українського суспільства і економіки в контексті викликів XXІ століття, створення та впровадження гуманітарних технологій як чинників суспільних перетворень в Україні, модернізації соціокультурної сфери в Європі та Україні, формування громадянського демократичного суспільства, налагодження ефективної взаємодії особи та держави.
Велика увага приділяється практичному використанню інноваційних результатів наукових досліджень, науковому супроводженню базових галузей вітчизняної економіки та окремих високотехнологічних виробництв.
Національна академія наук України надає пріоритетного значення розширенню та поглибленню інтеграційних процесів з сферою освіти.
Доцільно враховувати та використовувати, що Національна академія педагогічних наук України має багато напрацювань з проблем філософії освіти, пізнання, формування змісту освіти, розробки підручників, культури управління, інноваційного розвитку навчальних закладів, запровадження в практику роботи навчальних закладів України провідних наукових, педагогічних, професійних шкіл, адаптації науково-освітніх здобутків провідних держав Європи та світу. Особливої уваги необхідно надати формування мережі навчальних закладів щодо впровадження науково-педагогічних ідей Григорія Сковороди, Петра Могили, Костянтина Ушинського, Миколи Пирогова, Софії Русової, Антона Макаренка, Василя Сухомлинського, Олександра Захаренка, Івана Зязюна, Михайла Драгоманова та інших.
Національна академія педагогічних України пропонує забезпечити перехід до нових цілей, змісту, методик і 12-річного терміну навчання у загальноосвітній середній школі з обов’язковим запровадженням профільної освіти у 10-12-х класах.
Необхідно забезпечити розвиток сучасної професійної освіти на основі нинішніх вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та закладів професійно-технічної освіти з максимальним збереженням їх мережі, що надавали б повну середню освіту і готували кваліфікованих робітників, молодших спеціалістів та надавали інші послуги в професійній освіті.
Пропонується відродження та розвиток потужних багатопрофільних регіональних університетів, що дозволить суттєво підвищити якість підготовки фахівців і в більшій мірі задовольнити регіональні потреби ринку праці, посилити науково-інноваційне забезпечення розвитку областей та зримо економити кошти.
З метою підвищення конкурентоспроможності освіти в Україні варто суттєво посилити її науково-методичне забезпечення шляхом розвитку Національної академії педагогічних наук України, зокрема фінансування, проведення нею експериментальної роботи, апробації нових планів, програм та підручників, передусім для середньої школи та формування відповідного державного замовлення на рівні обласних державних адміністрацій, центральних органів державного управління, Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України.
Професії науковця, педагогічного, науково-педагогічного працівника, освітянина доцільно надати реальної пріоритетності, в тому числі через суттєве підвищення заробітної плати науковців і освітян.
Окремого наукового дослідження на загальнодержавному рівні потребують проблеми латинської транскрипції, перекладу з англійської мови на українську, з російської мови на українську, роботи із сучасними інформаційними системами, комп’ютерною технікою, на які свого часу звернули увагу перший президент-засновник Національної академії наук України Микола Ярмаченко, академік Семен Гончаренко та доктор педагогічних наук Валентина Паламарчук.
Неоціненне значення в формуванні та розвитку інноваційних технологій навчання, вивченні та впровадженні передового педагогічного досвіду, педагогічної майстерності, проведенні учнівських олімпіад, конкурсів, змагань, забезпеченні навчальних закладів підручниками, дидактичними матеріалами, посібниками, художньою, науково-популярною літературою, проведенні атестації педагогічних працівників відіграють обласні, міські, районні методичні кабінети та районні методичні об’єднання.
Фундаментальна роль належить факультетам, кафедрам вищих навчальних закладів в організації навчально-виховного процесу, виконанні навчальних планів, програм, здійсненні контролю за якістю викладання навчальних предметів, навчально-методичної діяльності наукових, науково-педагогічних працівників, науково-професійному зростанні студентської молоді, аспірантів, докторантів, проведенні наукової, дослідницької, експериментальної, пошукової роботи.
Копітка, системна, щоденна науково-практична робота проводиться працівниками бібліотек навчальних закладів. А в сільській місцевості досить часто вони є єдиним осередком науково-культурного бібліотечного фонду.
Ми — нащадки мудрого народу, постійно пізнаємо світ, істину, науку, вчимося і навчаємося. Нам необхідно це робити помірковано, усвідомлено, ґрунтовно і ефективно, забезпечити класичність у формуванні змісту науки, освіти, слова.
Час ставить перед нами нові завдання, пов’язані із необхідністю захисту духовних, наукових, культурно-історичних, професійних інтересів українського народу, суверенітету, незалежності унітарної, демократичної, соціальної і правової держави України. Сфера освіти забезпечує та формує перспективи розвитку українського народу, держави Україна.
Розвивати сферу освіти українського народу можливо тільки спільними зусиллями, бо тільки в тісній конструктивній співпраці політиків, державних службовців, науковців, освітян, підприємців, громадських організацій вона буде ефективною, конкурентоздатною, спроможною забезпечити перспективи розвитку Української держави.
Сьогодні є визначальною роль науки, освіти і виховання у формуванні громадянина України у відповідності із духовними та природними законами. Тому першими уроками до початку навчального року в навчальних закладах України були визначені такі тематики: «Моя Батьківщина — моя Україна», «Щоб у серці жила Україна».
У кожній родині, у кожній сім’ї має бути власна бібліотека духовно-канонічної, наукової, науково-популярної, класичної літератури, що формується з раннього дитинства і передається від покоління до покоління. Тобто у нас є шалена потреба в духовній, інтелектуальній книзі як для дітей, так і для учнів, студентів, дорослих та людей похилого віку.
У зв’язку з «неконтрольованим» запровадженням інформаційних технологій та наявністю великої кількості інформації необхідно дотримуватися правила — «не інформація має керувати тобою, а ти маєш контролювати, володіти і керувати інформацією». Знання, якими володіє український народ, держава Україна, кожна особистість забезпечують етапи та послідовність стабільного розвитку. У даному випадку панівним має бути закон «переходу кількісних параметрів у нову якість». Доцільно врахувати одне застереження — не допускати розвитку кількісних параметрів у нову якість за системою геометричної прогресії.
В українського народу, держави України, особистості має бути час на засвоєння, усвідомлення енергетики слова та інформації. Український народ завжди користується одним із критеріїв безпеки — словом, інформацією можна вбити, але важливіше словом та інформацією воскресити. Треба відродити та продукувати на центральних каналах телебачення науково-популярні передачі, мультфільми для дітей, учнів, молоді та дорослих, що створені науковцями та працівниками Національної академії наук України під егідою Укрнаучфільм.
Наукового осмислення, підготовки та реалізації в інтересах українського народу потребує «Загальнодержавна програма — Україна», яка має бути спрямованою на відродження, створення, будівництво, стабільний, у тому числі інноваційний розвиток держави України, серцевиною якого є наука і освіта. Нам своє робити — служити українському народу, творити та захищати добро, працювати.
Наукову організацію навчально-виховного процесу доцільно проводити в поєднанні пізнання — старанності — стримання — терпеливість — благочестя — братерства — любові, основою яких є пильність і віра.
Наукового, практичного та політичного осмислення потребує твердження: «Хто часто міняє, той щастя не має». Замахуватися на добро, стабільність, гармонію, красу, світло, вічність, на дитячі душі та молоді серця — це ЗЛОЧИН І НЕПРОЩЕНИЙ ГРІХ. Хто боїться українського народу, не живе його інтересами, проблемами, той не має права на слово.
У копіткій праці, у слові істини, правди, у чистоті, у духовному розумі, у добротності наша сила. Пильнуйте, реалізуйте принцип «ВІРА-ВІТЧИЗНА-НАРОД». Будьте мужні, віддані українському народу. Мудрість тим, хто має розум, честь і чистоту серця.
Особливо актуальною є проблема навчати дітей, учнів, молоді вірному слову в гармонії з наукою добра. Українські науковці, науково-педагогічні, педагогічні працівники володіють інноваційними технологіями навчання учнів, студентів, аспірантів, докторантів на рівні коми, крапки, наголосу, «+» та «-», гармонії кольорів, а також на рівні законів термодинаміки і квантової фізики, законів природи.
Вони реально оцінюють, що людина здобуває знання впродовж усього життя в напруженні, копіткою працею від чистого серця, доброго сумління та старанності з метою наповнення мудрістю, розумом духовним та досягнення вершин професіоналізму, компетентності. Процес навчання, пізнання, розуміння та усвідомлення має відбуватися в площині добра.
Пізнання добра, правди та істини передбачає формування чуття, привченого звичкою розрізняти добро і зло на рівні коми, наголосу, букви, знаку, звуку, тону.
Хай новий навчальний рік принесе українському народу добрі справи, позитивні новини, приємні враження та нові відкриття.
Борис ЧИЖЕВСЬКИЙ, завідувач секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, кандидат педагогічних наук, заслужений працівник освіти України.
