Поляк з великим українським серцем — саме цими словами згадали в селі Миньківці, що на Хмельниччині, найуспішнішого реформатора рубежу XVІІІ—XІX ст. Ігнація Мархоцького (на репродукції).
Двісті років тому він заклав традицію організовувати для тодішньої громади своєї Миньковецької держави велелюдні Дожинки, або, як пізніше назвали цю подію, — свято Церери. На згадку засновника і на знак подяки йому тепер цей захід зініціювали нащадки тих, кого граф шанував, як власну родину.
Граф запровадив це свято під час обжинків. Тоді він одягався у пурпурну тогу, сідав на трон, встановлений на колісниці, запряженій восьмериком чорних волів із золоченими рогами. Процесія рухалася дорогою від села до села, і весь час граф обсипав свій народ монетами. Тоді практично всі виходили привітати свого володаря — а це кілька тисяч осіб. З особливою щедрістю ставився до женців. Мало того, ним було видано закон, яким заборонялось називати хліборобів холопами. Хто його порушував, мав заплатити чималий штраф.
У дні свята граф також кропив зібране збіжжя та людей водою, в такий спосіб благословляючи їх. А після того, як у полі вижинали останній сніп, пара сотень плугатарів прокладала першу борозну під озимі.
Після цього всі сідали за спільний стіл. Він був щедрим, таким, як Церера, що дарувала людям багаті врожаї.
З вуст учасників цьогорічного дійства, як і два століття тому, на подвір’ї меморіального музею графа-реформатора прозвучало багато теплих слів про поляка, котрий зробив чимало доброго для українців. Чого варті лише прийняття у 1791 році прогресивного «Права міста Миньківців», відміна у 1795-му десятини та інших податей, а 1804 року — скасування панщини, заборона називати селян образливими словами, відкриття лікарні, шкіл, сиротинця. І все це у той історичний період, коли такі заклади були чимось незвичним навіть для повітових міст краю.
Цьогоріч на святі побували керівники Державного архіву Одеської області Володимир Левчук зі своїм хмельницьким колегою Володимиром Байдичем. У фондах цих закладів зберігається найповніша добірка документів про І. Мархоцького та його Миньковецьку державу. Завдяки співпраці шанувальників реформатора спільно з цими та іншими архівними установами Києва, Львова, Вінниці, Херсона і навіть Варшави та Єрусалима вже випущено вісім томів «Наукових записок Центру Мархоцькознавства». Така науково-дослідницька структура створена на базі музею у співпраці з науковцями Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка. Найсвіжіший, восьмий, том записок був презентований на святі та переданий до місцевої бібліотеки.
Долучилися до дійства і представники Хмельницького осередку Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України». Вони прочитали власні поезії, на написання яких надихнула бурхлива діяльність Мархоцького, та озвучили фрагменти романів Юліуша Словацького «Король Лядови», Сильвестра Венжика-Грози «Граф Сцибор на Острівці», поеми Мавриція Гославського «Поділля». Свого часу навіть Адам Міцкевич не оминув увагою графа-дивака. У своїй поезії «Акерманські степи» він закарбував південну частину Миньковецької держави — територію графства Руффіполіс, що розташовувалося між Одесою, Овідіополем та Чорним морем.
У Дожинках узяли участь і художники Анатолій Верстюк та Віктор Юрчак. Спільно з майстрами декоративно-ужиткового мистецтва Вірою Спірякіною, Світланою Денисенко, Тетяною Пилипчук, фотохудожниками кам’янець-подільського клубу «Погляд» вони представили свої тематичні картини і вироби.
Продемонстрували таланти і юні артисти місцевої школи.
Ірина КОЗАК, Володимир Захар’єв.
Хмельницька область.
Репродукція із Вікіпедії.
