Є постаті у нашій історії, видатним відкриттям яких захоплено аплодував увесь світ, а на батьківщині вони довго залишалися невідомими. До таких належить Олександр-Юрій Шаргей-Кондратюк, геніальний український інженер, автор теорії міжпланетних польотів, розробник космічного посадково-злітного модуля, використаного 1969 року американськими астронавтами під час експедиції на поверхню Місяця.


В американському місті Аламогордо (штат Нью-Мексико) у музеї космічних досягнень увічнено 78 імен найвидатніших учених світу, котрі уславилися своїми космічними відкриттями. Серед світочів астронавтики прізвище Юрія Кондратюка — «російського інженера-першовідкривача». Чому російського? Відповідь на це дає трагічна доля талановитої людини, генію якої не дав розквітнути молох царської Росії, а згодом режим комуно-сталінського тоталітаризму.


Як не дивно, а найголовніші праці з космонавтики були написані майбутнім вченим у маленькому містечку Сміла на Черкащині. Тут, у родині маминих друзів Радзевичів, гімназист із Полтави Сашко Шаргей проводив усі свої вакації. Він любив читати фантастичні оповіді Каміля Фламмаріона, із захопленням розповідав своєму ровеснику Борису Радзевичу про уроки космографії у гімназії та про свої мрії... побувати на Місяці.


Гарячого літа 1914-го сімнадцятирічний Сашко Шаргей вкотре приїхав до Сміли. Гостинна родина давно помітила непересічне обдарування юнака і створила для нього всі умови для усамітнення і праці.


До нашого часу зберігся унікальний документ — «космічний зошит» Олександра Шаргея, в якому він обґрунтував і окреслив загальну теорію міжпланетних польотів. Дивовижно, але молодий науковець, не ознайомлений з жодною космічною теорією, самостійно і безпомилково визначив, що літальний апарат має бути реактивним. Він обґрунтував його формулу і першим передбачив, що це може бути термохімічна ракета. Ціолковський, наприклад, пропонував рідке паливо, американець Годдард уявляв ракету лише на твердому паливі. І тільки Олександр Шаргей накреслив стратегію освоєння міжпланетного простору, опрацював ідеї багатоступеневої ракети, описав конструкцію спускового апарата з аеродинамічним гальмуванням, скафандра, використаних згодом у космонавтиці, та необхідність побудови проміжних міжпланетних баз. Та найголовніше те, що ще 1919 року він запропонував найекономнішу схему польоту, за якою через десятиліття полетять американські астронавти на Місяць, і з великої поваги до винахідника назвуть той космічний шлях «трасою Кондратюка», а самого вченого — родоначальником теорії космонавтики.


Американський журнал «Лайф» 14 березня 1969-го опублікував статтю про проект «Аполлон» та інженера Джона Хуболта, керівника групи фахівців НАСА з розроблення і здійснення проекту висадки людей на Місяць. У статті, зокрема, йшлося, що Джон Хуболт добре проштудіював видану 1927-го книгу Юрія Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів». Американець стверджував, що «Кондратюк ще п’ятдесят років тому довів, що LOR — посадково-злітний модуль, який стартує з селеноцентричної орбіти, — буде найкращим способом досягнення Місяця»...


Але чому у далекій Америці стало відомим і увічненим ім’я «росіянина Кондратюка», а не Шаргея, колишнього гімназиста-мрійника, видатного науковця-винахідника, який у молодому віці, у тихому провінційному містечку Сміла, накреслив реальні шляхи міжпланетних подорожей?


...Олександр Шаргей гаряче мріяв першим залишити Землю й полетіти в чорний таємничий Космос. Навіть дорослим був переконаний, що саме йому накреслено долею першим ступити на Місяць, ще й дістатися до нього в космічному кораблі власної конструкції. Знаючи, що під час виведення ракети на орбіту космонавт відчуватиме сильне перевантаження, Олександр ще в юності почав загартовувати себе фізично. Особливо настирно тренувався в Смілі, а також під час навчання на механічному відділенні Петроградського політехнічного інституту.


Десятого листопада 1916-го дев’ятнадцятирічного Олександра призвали на військову службу і направили у юнкерську школу. Шаргей мав можливість бувати вдома у своєї мачухи Олени Петрівни, яка на той час жила у північній російській столиці. Але і в її домівці він не відпочивав, а продовжував працювати над рукописом про польоти в Космос. Останні сторінки у ньому заповнив перед відправленням на фронт. Для найталановитішої людини написання такої унікальної, глибокої праці, яку здійснив зовсім не в ідеальних умовах Шаргей, — диво! А він, як справжній геній, сотворив її легко, на одному подиху.


Направили 20-річного офіцера на Кавказький фронт. Позиційна війна не заважала вдивлятися в неозоре південне небо, на якому Місяць був ще більшим, ніж у Смілі. Молодик нагадував йому турецький ятаган. Але залишався усе таким же привабливим і загадковим.


Невідомим було й майбутнє Росії та її армії. У березні 1918 року після підписання Брестського мирного договору Воєнно-революційний комітет Кавказької армії оголосив про демобілізацію і розпуск постійного війська. Прапорщик Шаргей рвонув в Україну. Але... по дорозі його перехопили і мобілізували у Добровольчу армію Денікіна. Воював проти червоних, а при нагоді таки втік додому.


В Україні оточене зусібіч військо Петлюри відступало на захід. То тут, то там спалахували повстання проти червоних окупантів. Та Шаргей був далеким від цих катаклізмів. Він думав лише про Космос. Щоденно поглиблював і розширював працю свого життя у Полтаві й Києві. У цей час у нього з’являються нові ідеї, зокрема, антени спрямованої дії, шлюзу в космічному кораблі, прикріплених до космічного апарата розгорнутих дзеркал, які концентрують сонячне тепло і перетворюють його на пальне...


Однак втекти від розгойданого війною світу йому не вдалося. У вересні 1919 року Олександра знаходять і знову мобілізують денікінці. В ешелон, який віз поранених в Одесу, він потрапив разом зі смілянським товаришем Борисом Радзевичем. Останній і вмовив його тікати з поїзда на станції Бобринська (нині — імені Тараса Шевченка). Отак, тікаючи від денікінців, Шаргей знову опинився у Смілі, у затишному помешканні Радзевичів на вулиці Залізничній, 24 (на знімку — дивом уцілілий до нашого часу будинок, де творилася унікальна теорія космонавтики).

 


Сміла вдруге подарувала молодому генію у солдатських обмотках домівку, натхнення й надію продовжувати наукові пошуки. Шаргей влаштувався робітником на станцію і з головою поринув у дослідження проблем міжпланетних польотів. Усі інші проблеми, зокрема й України, його не обходили. Але й за «великую Россию» він воювати категорично не хотів. Шаргей наполегливо виконує місію свого життя — торує шлях всьому людству в Космос.


І все ж події на Землі відволікають від глобальних завдань. До влади прийшли люди, для яких слово «Космос» було порожнім звуком. Вони підозріло шукали у кожній людині ворога, а не дивилися в небо. Тож і Шаргею доводиться спуститися на грішну землю, подумати про своє майбутнє. Він усвідомлює, що йому рано чи пізно обов’язково пригадають білогвардійське минуле, і тоді — прощавайте, наукова робота, палкі мрії про міжпланетні польоти і ракети... Наполягає на зміні прізвища й мачуха, котра уболіває і за Сашка, і за своїх дітей.


Після довгих вагань 24-літній інженер зважується на зміну прізвища. 15 серпня 1921 року замість Олександра Гнатовича Шаргея з’являється Юрій Васильович Кондратюк. Для Шаргея дістають документи померлого від тифу студента із Луцька. Отже, проблему вирішено: минуле відрізано — попереду...


Кондратюк жив, працював, творив, як перед тим Шаргей. Його унікальні технічні розробки на будівництві зернових елеваторів, проектуванні вітроелектростанцій вражають своєю геніальністю і сьогодні. Варто згадати один лише штрих: знамениту Останкінську вежу у Москві побудовано з використанням конструкційних винаходів українського інженера. Вражає також неймовірна працездатність і людська порядність Кондратюка. Його заарештовували, допитували, за ним постійно стежили, але він не підставив під удар каральних органів нікого з рідних чи знайомих. Так і жив усе життя самітником, а внутрішній спокій знаходив лише в улюбленій роботі.


На початку 30-х років Юрій Кондратюк двічі мав розмову з Сергієм Корольовим, який запропонував йому очолити групу з вивчення реактивного руху. Та до Корольова він не пішов. Не захотів ставити під загрозу людей, які не знали його справжньої біографії й у роки «чорних воронків» могли через нього постраждати. Він також бачив, як червона імперія, що постала з царської, почала пильно приглядатися й до неба. З нього так зручно бомбити клятих капіталістів... Сашко Шаргей ще в Смілі усвідомив «величність і невизначеність можливих наслідків виходу людини в міжпланетний простір», а тому тривалий час зберігав свою роботу в секреті. Він розумів, що досить її опублікувати, як відразу хтось, хто має великі фінансові можливості, здійснить міжпланетний політ і використає його у військових цілях. А в 1933 році Кондратюк-Шаргей уже напевне знав, що питання ракетобудування в СРСР набуває саме такого напряму. Всі роботи комуністичний режим проводив у закритому, режимному порядку, а всіма фахівцями, котрі працювали на Космос, щільно опікувалися «люди з органів».


Великий мрійник і видатний інженер Олександр Шаргей тікав від війни у науку все своє життя. І не втік. У лютому 1942 року він загинув під Орлом як червоноармієць стрілецького полку Юрій Кондратюк. Де його могила, на жаль, досі невідомо. Зате на Місяці вдячні американці назвали на його честь кратер, планета-астероїд №3084 також носить ім’я нашого геніального співвітчизника. У Флориді (США) на космодромі на стелі найвидатнішим ученим у галузі астронавтики золотими літерами викарбувано його ім’я.


...Хочеться вірити, що колись на Місяці біля кратера Олександра-Юрія Шаргея-Кондратюка схилить у глибокій пошані голову космонавт з України. А на тому місці, де 20 липня 1969 року на поверхні супутника Землі відбилися перші кроки землянина Армстронга, постане пам’ятний знак і нашому землякові, самовіддано і палко закоханому у Космос.

 

Черкаська область.


Фото Олександра Вівчарика.