Відома народна мудрість «Лікарі рятують людей, а ветеринари — людство», на відміну від багатьох інших, не лише не втратила істинності, а навпаки — стає дедалі актуальнішою. Мало того, набуває нових рис та особливостей — до звичних напрямів діяльності додає ще одну, та чи не найважливішу — виховання людяності. Це підтверджується не лише елементарним лікуванням братів наших менших, а і власним прикладом турботи про них.
Саме завдяки пильності ветеринарів ми споживаємо якісні продукти, живемо в порівняно безпечному (наскільки ми самі цього хочемо) середовищі.
Ветеринарно-санітарний контроль, захист споживачів від інфекційних хвороб, невпинна турбота про тварин — завдання, які щодня ставлять перед собою і працівники ветеринарних закладів Кіровоградщини. Зокрема, Грузької дільничної лікарні ветеринарної медицини на чолі з Анатолієм Пузирьовим. Заснований в 1980 році заклад залишається необхідним, а напрям діяльності — актуальним.
«Я прийшов сюди працювати невдовзі після заснування лікарні, — розповідає Анатолій Пузирьов, — у 1985-му. І якось непомітно майже все моє життя пов’язую з ветеринарною медициною. З усмішкою нині згадую... Не хотів я йти сюди, ну не хотів, і все. Мріяв бути футболістом, але до спортивної школи батьки не віддали (так аматором і пробігав на полі з м’ячем аж до п’ятдесяти двох років).
Після закінчення школи батьки хотіли віддати освоювати ветеринарну медицину, але я впертий — категорично відмовився і пішов до армії. І що ви думаєте? Від долі не втечеш. Прийшов із армії, а кілька моїх друзів-однокласників уже навчалися на ветеринарів. Вони мене й підштовхнули піти на підготовчі курси, аби потім вступити до вузу на факультет ветеринарної медицини. Переді мною, студентом, Одеса гостинно відчинила свої двері, щоправда, лише на роки навчання. Бо я сільський хлопець, не люблю міст.
Повернувся на батьківщину, почав працювати в колгоспі. Й лише після кількох років роботи по-справжньому полюбив свою професію. Можливо, ще й тому, що з наставниками в житті щастило. Одного з них, Пилипа Хомича Задорожного, називали всі в Грузькому не інакше, як «докторець». На щастя, нам випало багато працювали разом. Знаєте, є такий вислів — лікар від Бога, а от він — ветеринар від Бога...
У сільській ветеринарній лікарні постійно робоча рутина. Дивуватися немає чому — троє працівників обслуговують аж п’ять навколишніх сіл: Клинове, Грузьке, Березівку, Семидуби і Дубове. Раніше обслуговували ще й Ковалівку, але зараз села вже немає.
«За Союзу в нас діяло чотири колгоспи, — згадує лікар-епізоотолог Ганна Лихманюк, — «Ульянова», «Промінь», «Світанок» та «Комуніст». А це — понад двадцять тисяч голів свиней, кілька тисяч голів великої рогатої худоби, сорок тисяч — птиці... Раніше більше працювали з тваринами, а нині, вибачте, з людьми. З приватним сектором. Співпрацюємо з органами місцевого самоврядування, проводимо роз’яснювальну роботу з населенням, консультуємо...»
Трохи дивно чути це від фахових спеціалістів, які надають такі консультації, проводять навчання (і виховання) поміж операцій та лікування тварин, планових чи авральних зооветзаходів. Але саме такою, на відміну, можливо, від роботи лікарів, є їхня специфічна щоденна праця — не лише вилікувати тварину, а й навчити її господаря правил догляду та утримання, часто ще й з елементами виховання доброго до неї ставлення.
А є ще один надзвичайно важливий напрям роботи. «Нині в селах діють стихійні ринки, — зауважує фельдшер Людмила Козинець. — Людям треба ж якось жити, кудись збувати вирощене. Тож, крім іншого, наше завдання — перевіряти якість продукції, що продається. Маємо робити передзабійний огляд тварин і післязабійний огляд м’яса та інших продуктів тваринництва. Перевіряємо також молочну продукцію на наявність лептоспірозу, видаємо довідки-дозволи на реалізацію молочної продукції, проводимо по селах ідентифікацію тварин. Роботи вистачає».
Важко не погодитись. Та крім того, що цієї роботи вистачає, робити її вкрай необхідно. Адже недарма — ветеринари рятують людство!
Кіровоградська область.
Дослідження біоматеріалу проводять завідувач Грузької дільничної лікарні ветеринарної медицини Анатолій Пузирьов та фельдшер Людмила Козинець.
З пацієнтами працює найдосвідченіший працівник лікарні — лікар-епізоотолог Ганна Лихманюк.
Фото автора.
